Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року у складі суддів:КирилюкГ. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував з ОСОБА_5

у зареєстрованому шлюбі. Сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2013 року з позивача на утримання неповнолітніх дітей стягнуто аліменти у розмірі Ѕ частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19 квітня 2013 року і до досягнення сином ОСОБА_9 повноліття, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після досягнення сином повноліття аліменти будуть стягуватися на утримання неповнолітньої доньки у розмірі ј частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Посилаючись на те, що власних постійних доходів не має, оскільки звільнений з роботи, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, на його утриманні перебувають батьки пенсіонери, ОСОБА_4 просив суд зменшити розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей до 30 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно з урахуванням індексації.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 5 липня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 червня 2013 року на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного з моменту набрання рішенням законної сили до повноліття дітей.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріальне становище позивача змінилося, він тривалий час не працює та не отримує дохід. Крім того, на підставі мирової угоди про поділ майна подружжя, затвердженої ухвалою апеляційного суду міста Києва від 8 жовтня 2013 року, відповідач отримала більшу частину майна та має можливість отримувати від нього дохід.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 22 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 5 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відсутні обставини, що свідчать про зміну матеріального становища позивача.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач постійних власних доходів не має. Звільнився з роботи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, тому відповідно матеріальний стан не дає йому можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом.

У листопаді 2016 року ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для його скасування відсутні.

11 січня 2018 року справу передано на розгляд до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) (далі - Постанова) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

З роз'яснень, викладених у пункті 17 вищевказаної Постанови та частини першої статті 182 СК України вбачається, що при визначенні розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що звільнення позивача за власним бажанням, відсутність власних заощаджень також наявність тієї обставини, що в його житті відбулися суттєві зміни, викликані хворобою батька, не можуть бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів, оскільки вказані обставини існували на час розгляду справи про стягнення аліментів,тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховую наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.