розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Крижової О. Г., від 27 вересня 2016 року, та ухвалу апеляційного суду Рівненської області у складі суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шимківа С. С., від 23 листопада 2016 року,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - комунальний заклад "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради (далі - КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня"), про спростування недостовірної інформації.

Позовну заяву мотивовано тим, що він працює у КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" на посаді лікаря ультразвукової діагностики відділення ультразвукової діагностики та малоінвазивних хірургічних втручань. Наказом головного лікаря комунального закладу від 18 лютого 2015 року № 19-од його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Підставою для винесення такого наказу слугували службові записки лікаря приймального відділення ОСОБА_6 та медреєстратора оперативно-диспетчерської служби ОСОБА_5, адресовані на ім'я головного лікаря, в яких вказувалося про те, що він відмовився їхати на ургентний виклик оперативно-диспетчерської служби. Оскільки інформація, поширена відповідачами в службових записках не відповідає дійсності, порушує його особисті немайнові права, просив зобов'язати останніх спростувати цю інформацію шляхом відкликання поданих ними службових записок.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факт поширення відповідачами недостовірної інформації.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі реалізували своє конституційне право на звернення до посадової особи лікувального закладу, який уповноважений здійснити перевірку звернення щодо поведінки працівника цього закладу та відповідного реагування, а тому викладенні в службових записках відомості не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково поклали на нього обов'язок доведення достовірності поширеної відповідачами інформації, що суперечить положенням статті 277 ЦК України.

У квітні 2017 року від КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" надійшли заперечення, в яких зазначено, що відповідачі діяли в межах своїх посадових інструкцій та були зобов'язані повідомити керівництво закладу про невчасно надану ургентну допомогу пацієнту, яка була пов'язана із відмовою позивача їхати на виклик оперативно диспетчерської служби.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

4 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач працює у КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" на посаді лікаря ультразвукової діагностики відділення ультразвукової діагностики та малоінвазивних хірургічних втручань.

Відповідно до службової записки лікаря приймального відділення КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" ОСОБА_6 від 9 лютого 2015 року, адресованої на ім'я головного лікаря закладу, остання повідомила, що: "вчора, 8.02.15, на моєму чергуванні лікар УЗД ОСОБА_7 (згідно графіка чергувань) відмовився їхати на виклик через ОДС".

Згідно з службовою запискою медреєстратора оперативно-диспетчерської служби КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" ОСОБА_5 від 10 лютого 2015 року, адресованої на ім'я головного лікаря закладу, остання повідомила, що: "...в 00 год. 40 хв. я подзвонила ургентному лікарю ОСОБА_7 на мобільний телефон і сказала, що є ургентний виклик до хворого з швидкої допомоги в приймальне відділення. Після чого ОСОБА_7 мені відповів, що не поїде, вночі лікар повинен відпочивати, бо зранку йому йти на роботу і він повинен бути відпочившим".

Наказом головного лікаря КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради від 18 лютого 2015 року № 19-од ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 вказував на те, що викладені в службових записках відомості не відповідають дійсності, є такими, що принижують його ділову репутацію та стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Згідно з пунктами 2. 8, 2. 25, 3. 3, 3. 12 посадової інструкції лікаря приймального відділення КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" завданнями та обов'язками лікаря приймального відділення є: організовувати у разі потреби консультації інших спеціалістів. Викликати з дому спеціалістів згідно графіків ургентних виїздів через ОДС; повідомляти безпосереднє керівництво та керівництво лікувальним закладом про невчасно надану ургентну допомогу або ненадання ургентної допомоги в повному обсязі. Крім того лікар приймального відділення має право: в межах своєї компетенції повідомляти керівництво відділення про всі недоліки виявлені в процесі її діяльності, та вносити пропозиції щодо їх усунення; залучати лікарів інших спеціальностей для консультацій хворих приймального відділення, в необхідних випадках вимагати консиліуми лікарів.

Відповідно до п.2. 4, 2. 5, 2. 6 посадової інструкції реєстратора медичного оперативного відділу КЗ "Рівненська обласна клінічна лікарня" Рівненської обласної ради завданнями та обов'язками реєстратора медичного оперативного відділу є: проводити реєстрацію заявок для проведення консультацій і своєчасно контролювати виконання цих заявок лікарями консультантами; викликати лікарів для надання ургентної допомоги згідно графіків ургентних виїздів, відповідно розпоряджень (усних чи письмових) лікарів приймального відділення; повідомляти лікарів приймального відділення про несвоєчасні ургентні виїзди та відмову в ургентному виїзді лікарів. Повідомляти в письмовій формі головного лікаря, заступника головного лікаря з медичної частини про відмову лікарів в наданні ургентної допомоги (невиїзд на ургентні виклики).

Конституція України (254к/96-ВР) визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Частиною четвертою статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що доведення до відмова керівника закладу про факт відмови позивача виїхати на ургентний виклик в службових записках, які є внутрішніми документами, не можуть бути розцінені як поширення недостовірної інформації в розумінні статті 277 ЦК України, оскільки в такому порядку реалізуються право роботодавця на здійснення контролю за дотриманням працівником вимог трудового законодавства.

Таким чином, оскільки не відбулось поширення недостовірної інформації щодо позивача, відсутній склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення вимог позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі повинні доказувати достовірність поширеної ними інформації безпідставні, оскільки не ґрунтуються на вимогах статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2016 року без змін.