розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Цимбал І. К. від 26 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києві у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М. від 15 жовтня 2015 року

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПАТ "СК "Універсальна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що 12 лютого 2014 року ПАТ "СК "Універсальна" та ОСОБА_6 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме автомобіля марки Nissanмоделі X-Trail.

Відповідач, вчинивши протиправнії дії, спричинив пошкодження вказаного автомобіля. На підставі заяви страхувальника, калькуляції матеріального збитку позивач виплатив йому страхове відшкодування в розмірі 10 тис. 902 грн 18 коп., тому в позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

Оскільки відповідач відмовився від сплати коштів добровільно на вимогу позивача, ПАТ "СК "Універсальна" звернулося з вимогою стягнути з ОСОБА_5 на його користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 тис. 902 грн 18 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року в задоволенні позову ПАТ "СК "Універсальна" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в обґрунтування вимог про стягнення шкоди в порядку регресу позивач посилається на лист Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Дарницьке РУГУ МВС України в м. Києві), який не доводить вину ОСОБА_5 в завданні шкоди страхувальнику, а інші докази, які б вказували на причетність відповідача до завдання такої шкоди матеріали справи не містять.

Ухвалою апеляційного суду м. Києві від 15 жовтня 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів вини відповідача в завданні шкоди страхувальнику.

У листопаді 2015 року ПАТ "СК "Універсальна" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, поклавши обов'язок доведення вини відповідача на позивача, не врахували правові приписи, закріплені в статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та висновок Верховного Суду України, викладений у постанові цього суду від 19 серпня 2014 року в справі № 5011-71/2684-2012.

У грудні 2015 року ОСОБА_5 подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що звинувачення на його адресу є лише припущеннями, його вину вироком чи постановою суду не встановлено. Тому ОСОБА_5 просив касаційну скаргу ПАТ "СК "Універсальна" залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

2 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суди встановили, що ПАТ "СК "Універсальна" та ОСОБА_6 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту.

На підставі заяви страхувальника, пояснень, звіту про оцінку нанесених збитків страхувальнику, акту огляду транспортного засобу, протоколу огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції, платіжного доручення, страхового акту, рахунку фактури, розрахунку шкоди позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 10 тис. 902 грн 18 коп.

У листі Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві вказано, що за зверненням дружини страхувальника щодо завдання шкоди автомобілю останнього, проведено перевірку і з приводу відшкодування матеріальних збитків ОСОБА_5 необхідно звернутися до суду або вирішити питання мирним шляхом.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимогстатті 1166 ЦК України покладено на відповідача.

Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, покладаючи обов'язок доведення вини відповідача на позивача, не врахували вказаних норм матеріального права та не звернули уваги на те, що законодавець в деліктних зобов'язаннях закріпив презумпцію вини заподіювача шкоди і доведення відсутності вини у спричиненні шкоди поклав на нього (відповідача в справі), та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення в справі, неправильно застосували норми матеріального права, порушивши норми процесуального права. Тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їхнього скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києві від 15 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.