розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року у складі судді Токар Н. В., ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року у складі суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В., та на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року у складі судді Прозорова М. Л.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року ОСОБА_1звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Дніпропетровського обласного військового комісаріату про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що у 2008 році вона познайомилася із ОСОБА_3 Із 08 березня 2009 року вони почали проживати разом як чоловік та жінка однією сім'єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1, вели спільний бюджет та господарство. У грудні 2009 року вони з ОСОБА_3 переїхали до іншої квартири АДРЕСА_2. 16 травня 2014 року на виконання Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" ОСОБА_3 призвано до лав Збройних сил України на військову службу до військового батальйону Територіальної оборони. За кошти сімейного бюджету вони разом з ОСОБА_3 придбали йому все військове спорядження. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання військового обов'язку ОСОБА_3 помер. Поховання та всі пов'язані з цим витрати здійснені нею за власний рахунок. Для отримання нею грошової компенсації, яка передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , необхідно встановити факт її проживання із ОСОБА_3 як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 з 26 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_3 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу в період з 26 березня 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із доказів у справі (показів свідків та фотознімків) встановлено, що ОСОБА_1та ОСОБА_3 проживали як подружжя без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, піклувались один про одного, разом проводили вільний час. Встановлення даного факту позивачу необхідно для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця (військовозобов'язаного або резервіста), яка передбачена Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , а тому позов підлягає задоволенню.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року доповнено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з підстав несплати судового збору у розмірі 535 грн 92 коп. за подання апеляційної скарги.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_2 у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 27 січня 2016 року.

21 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до апеляційного суду із заявою про повернення судового збору у розмірі 535 грн 92 коп., посилаючись на те, що сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду у разі повернення скарги.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повернення судового збору.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на усунення недоліків апеляційної скарги ОСОБА_2 надала квитанцію про сплату судового збору у розмірі 292 грн 30 коп. на розрахунковий рахунок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Натомість квитанції про сплату на рахунок апеляційного суду судового збору у розмірі 535 грн 92 коп., про повернення яких ОСОБА_2 порушує питання, матеріали справи не містять.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_3 та жінки ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу підтверджується фотокартками, з яких вбачається, що позивач разом із загиблим ОСОБА_3 знаходяться на відпочинку, або разом святкують свята. Зазначені обставини також підтвердили свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, допитані кожний окремо в судовому засіданні.Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки, особистого тлумачення заявником норм процесуального закону.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження рішення судів обґрунтовано тим, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року вже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому провадження у даній справі необхідно закрити. Крім того, встановити факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можливо лише у разі, коли термін проживання становить не менше 5 років. Згідно матеріалів справи ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_3, а не за адресою проживання ОСОБА_1 Позивач та ОСОБА_3 не могли мати спільного бюджету, оскільки загиблий не мав заробітку з 2005 по 2013 роки. Витрати на поховання ОСОБА_3 понесені управлінням праці та соціального захисту населення м. Дніпропетровська, а не позивачем, як вказано нею у позовній заяві.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підстави касаційного оскарження ухвали суду обґрунтовано тим, що 04 лютого 2016 року ОСОБА_2 сплатила за подання апеляційної скарги 535 грн 92 коп., що підтверджується квитанцією № 0.0.500227730.1. Повернувши їй апеляційну скаргу, суд у порушення вимог пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не вирішив питання про повернення їй судового збору.

ОСОБА_1 у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що судами були досліджені речові докази, допитані свідки, які підтвердили обставини справи, а саме: факт її спільного проживання із ОСОБА_3, ведення з ним спільного господарства та наявність спільного бюджету.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

28 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 лютого 2004 року, який рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2011 року розірвано.

Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина ОСОБА_8, 16 липня 2004 року, на утримання якого рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2010 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти.

Із 08 березня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті ОСОБА_3

Згідно довідки Бабушкінського районного військового комісаріату від 03 червня 2014 року № 983, на виконання Указу Президента України від 06 травня 2014 року № 454/2014 "Про часткову мобілізацію" (454/2014) громадянин ОСОБА_3 з 16 травня 2014 року призваний на військову службу до військової частини батальйон Територіальної оборони. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

На підставі пункту 5 частини 1 статті 256 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно частини другої статті 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до статті 256 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) у порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення факту у тому числі проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За вимогами частини першої статті 259 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами) у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

З урахуванням положень частини шостої 6 статті 235 ЦПК України, якщо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу пов'язано зі спором про право, вимога про встановлення такого факту розглядається у позовному провадженні.

За змістом частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця,військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України (2947-14) , а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суди дійшли висновку про доведення позивачем факту її проживання із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу, оскільки вони разом проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Встановлення вказаного факту є необхідним для отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому судові рішення відповідають вимогам частини першої статті 259 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами).

Заявник у касаційній скарзі просить дати нову оцінку обставинам справи, разом з тим, згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Що стосується доводів касаційної скарги про наявність рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року про вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, необхідно зазначити таке.

Первісно позов про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 заявила у жовтні 2014 року, та просила встановити факт її проживання із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу у період із 26 березня 2011 року по 16 травня 2014 року (дати призову на військову службу). Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року у задоволенні вказаного позову відмовлено із посиланням на те, що для отримання одноразової грошової допомоги на підстави норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) необхідно встановити факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 по дату його смерті (ІНФОРМАЦІЯ_1), а встановлення факту проживання однією сім'єю по 16 травня 2014 року, як вказала позивач, не призведе до виникнення у неї права на грошову допомогу.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Красногвардійского районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2016 року провадження у справі закрито у зв'язку наявністю судових рішень у даній справі. Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2015 року уже вирішено тотожний спір між сторонами, є необґрунтованими.

Термін спільного проживання (не менше п'яти років) є обов'язковою умовою застосування пункту 5 частини 1 статті 256 ЦПК України лише у контексті статті 1264 ЦК України у разі розгляду питання про належність особи до четвертої черги спадкування за законом. У спірних правовідносинах факт спільного проживання встановлено з метою отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". На інші правовідносини встановлення цього факту не поширюється.

Згідно частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на судові рішення у справі не встановлено порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, в зв" язку з чим рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року слід залишити без змін.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року необхідно зазначити таке.

Згідно вимог пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року ОСОБА_2 повернуто апеляційну скаргу, а 23 лютого 2016 року на її адресу направлено апеляційну скаргу, заяву про усунення недоліків скарги та копію квитанції про сплату судового збору, у тому числі копію квитанції № 0.0.500227730.1. від 04 лютого 2016 року про сплату на розрахунковий рахунок апеляційного суду судового збору у розмірі 535 грн 92 коп. У супровідному листі суду вказано, що зазначені документи повертаються заявнику у зв'язку із поверненням апеляційної скарги ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року.

За таких обставин не можна погодитися із висновком апеляційного суду про те, що у матеріалах справи відсутня квитанція про сплату на рахунок апеляційного суду судового збору у розмірі 535 грн 92 коп., оскільки суд направив копію такої квитанції заявнику після повернення апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню за частиною третьою статті 406, пунктом 2 частини першої статті 409 та частиною шостою статті 411 ЦПК України із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 406, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року та додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2016 року задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2015 року, додаткове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.