розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Альфа-Банк" на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у складі судді Семенюк Т. А.,

ОСОБА_3 28 квітня 2016 року звернулася до суду із позовом до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року позов задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3445, виданий 29 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення коштів з ОСОБА_3 у розмірі 39 672,92 доларів США на користь ПАТ "Альфа-Банк".

ПАТ "Альфа-Банк", не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, зокрема, зазначено про необхідність надання оригіналу квитанції про сплату судового збору з відміткою про зарахування грошових коштів до Державного бюджету України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року визнано неподаною та повернуто.

У своїх висновках в ухвалі апеляційний суду виходив з того, що ПАТ "Альфа-Банк" у наданий йому строк не усунуло недоліків апеляційної скарги, не надало належні документи про сплату судового збору заявником, оскільки на підтвердження сплати судового збору надано меморіальний ордер, який не містить відомостей щодо зарахування сплачених коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

ПАТ "Альфа-Банк" 07 грудня 2016 року подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року, справу повернути для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням норм процесуального права, зокрема тим, що апеляційним судом необґрунтовано повернуто апеляційну скаргу, оскільки відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 07 липня 2012 року за № 811 (z1623-12) , яким затверджено Інструкцію про порядок обчислення та справляння державного мита, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2012 року за № 1623/21935 (z1623-12) , що була чинною на момент постановлення оскаржуваної ухвали, не передбачала окремих вимог щодо порядку засвідчення оригіналів документів по сплаті державного мита.

Суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 09 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ "Альфа-Банк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження 28 грудня 2017 року передано до Верховного Суду.

Суд в межах касаційної скарги перевірив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Під час визначення підстав касаційної скарги в частині доведення й обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права суд зобов'язаний врахувати визначені в законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені в чинній статті 400 ЦПК України. За вказаною нормою права під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції Закону від 18 березня 2004 року № 1618-IV, чинного на момент постановлення оскаржуваних ухвал) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху для надання оригіналу квитанції про сплату судового збору з відміткою про зарахування коштів до Державного бюджету України. Копія цієї ухвали від 17 жовтня 2016 року направлялася на адресу заявника супровідним листом 18 вересня 2016 року та отримана уповноваженою особою ПАТ "Альфа-Банк" 24 жовтня 2016 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи зворотнім поштовим повідомленням.

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року представником ПАТ "Альфа-Банк" направлено до суду оригінал меморіального ордера № 134955, який не містить відомостей щодо зарахування сплачених коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.

Такий висновок суд апеляційної інстанції зробив із порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до статей 121, 297 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, зі змінами згідно із Законом від 08 липня 2011 року, чинних на момент розгляду справи судом апеляції інстанції, суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статті 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала скаргу у встановлений строк, виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Апеляційний суд вважав, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 295 ЦПК України, тому ухвалою судді від 17 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" залишено без руху й надано строк на усунення недоліків, зазначено про необхідність надання оригіналу квитанції про сплату судового збору з відміткою про зарахування коштів до Державного бюджету України.

Положення статті 121 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення заяви (в тому числі й апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ній.

Встановлено, що на виконання вимог ухвали суду від 17 жовтня 2016 року заявник направив до суду меморіальний ордер від 27 вересня 2016 року № 134955 про сплату судового збору в розмірі 606,35 гривень, від виконання відповідних вимог ПАТ "Альфа-Банк" не ухилялося, а отже, висновок апеляційного суду на те, що скаржник не виконав вимоги ухвали суду, є передчасним.

Зазначене має істотне значення, оскільки заявник наполягав на тому, що судовий збір до Державного бюджету України сплатив.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" в редакції згідно із Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII (484-19) , що набрав чинності 01 вересня 2015 року, суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на наведене, саме на суд покладено обов'язок перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд апеляційної інстанції зазначеного до уваги не взяв, не з'ясував сплату судового збору та зробив передчасний висновок про повернення апеляційної скарги, не перевіривши зарахування до Державного бюджету України судового збору за меморіальним ордером від 27 вересня 2016 року № 134955.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, оспорювана в касаційному порядку ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариство "Альфа-Банк" задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.