• Неподаткові платежі —
фінансовий ресурс держави


 

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

ЗАКОНИ УКРАЇНИ
380-IV — від 26.12.2002 р. «Про Державний бюджет України на 2003 рік» (надруковано у «Віснику» № 2/2003);
538/97-ВР — від 23.09.97 р. «Про Національну раду України з питань телебачення i радіомовлення» (зі змінами та доповненнями);
1709-III — від 11.05.2000 р. «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» (опублікувано у «Голосі України» від 03.06.2000 р. № 98);
1770-III — від 01.06.2000 р. «Про радіочастотний ресурс України» (зі змінами та доповненнями);
2269-XII — від 04.10.92 р. «Про оренду державного i комунального майна» (зі змінами та доповненнями);
3759-XII — від 21.12.93 р. «Про телебачення i радіомовлення» (зі змінами та доповненнями)

ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
№ 15-93 — від 19.02.93 р. «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» (зі змінами та доповненнями)

ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
№ 253 — від 06.04.93 р. «Про затвердження Єдиного тарифу на послуги, пов’язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система» (зі змінами та доповненнями);
№ 271 — від 29.02.96 р. «Про затвердження Положення про порядок i умови надання пільг щодо орендної плати орендарям майна державних підприємств» (зі змінами та доповненнями);
№ 392 — від 05.06.95 р. «Про розміри грошових зборів за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення» (зі змінами та доповненнями);
№ 1544 — від 12.10.2000 р. «Про портові збори» (зі змінами та доповненнями)

НАКАЗИ
№ 58 — Мінфіну України та МВС України від 17.08.93 р. «Про затвердження Порядку внесення та використання плати за послуги, пов’язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система» (зі змінами та доповненнями, за текстом — Порядок);
№ 81 — Мінфіну України від 26.03.99 р. «Про затвердження Порядку зарахування до Державного бюджету України коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України, за виконані роботи, надані послуги, здавання в оренду основних фондів та іншого майна Збройних Сил України i фінансування потреб оборони за рахунок цих коштів» (зареєстровано в Мін’юсті України 13.04.99 р. за № 229/3522, за текстом — Порядок);
№ 265 — Мінфіну України від 03.12.97 р. «Про запровадження нової бюджетної класифікації України»;
№ 604 — Мінфіну України від 27.12.2001 р. «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» (зі змінами та доповненнями)



Як податкові, так i неподаткові надходження є невід’ємною частиною доходів державного та місцевого бюджетів, перелік яких визначено статтями 29, 64, 66 i 69 Бюджетного кодексу України.
Неподаткові платежі, що зараховуються до Державного бюджету України, мають відповідати чинній нині бюджетній класифікації — єдиному систематизованому згрупуванню доходів, видатків.
До 1 січня 2002 р. в Україні застосовувалась бюджетна класифікація, затверджена наказом № 265. З 1 січня 2002 р. наказом № 604 затверджено нову класифікацію доходів бюджету, в якій також визначено перелік неподаткових надходжень.
Неподаткові надходження, крім того, що за своїм економічним значенням є насамперед фіскальним інструментом формування доходів державного бюджету, впливають на економічні відносини. Наприклад, доходи від реалізації конфіскованого майна мають юридичний, а не фінансовий зміст. Для них немає особливого фонду, i вони надходять до бюджету — основного централізованого фонду держави, а ці платежі не мають цільового призначення.
Такі неподаткові надходження, як перерахування суб’єктами підприємницької діяльності частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України по стандартизації, метрології i сертифікації, крім того, що є засобом поповнення державного бюджету України, сприяють захисту інтересів споживачів i держави з питань безпеки продукції (процесів, робіт i послуг) для життя, здоров’я та майна громадян, охорони навколишнього природного середовища.
Плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна забезпечує підвищення ефективності регулювання організаційних та правових відносин, пов’язаних з передачею в оренду майна, є власністю України (державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності), та забезпечує підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.
Портові збори регулюють відносини, що виникають у сфері торговельного мореплавства.
Отже, серед усіх видів надходжень до бюджету неподаткові платежі використовуються переважно як засіб економічної, торговельної та екологічної політики.
На жаль, щодо деяких платежів нормативно-законодавча база не поновлювалась з часів Радянського Союзу. Тому у платників виникають запитання щодо справляння неподаткових платежів. Розглянемо найактуальніші з них.

Оренда держмайна

Чи можна здавати в суборенду майно цілісних майнових комплексів?

Правовідносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств, а також питання справляння плати за оренду державного майна регулює Закон № 2269-XII. Зокрема, ст. 22 цього Закону визначено, що орендар має право передавати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. Це правило діє навіть тоді, коли питання суборенди взагалі не обумовлено у договорі оренди державного майна.
Обов’язковою умовою при передачі майна в суборенду є згода орендодавця в письмовій формі. Договір суборенди укладається з ініціативи орендаря за участю орендодавця й орендаря згідно з порядком, викладеним у ст. 9 Закону № 2269-ХІІ.
Термін надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна не повинна перевищувати орендної плати орендаря (ст. 22 Закону № 2269-ХІІ).

Цією ж статтею зазначено, що передача цілісних майнових комплексів у суборенду забороняється.

За яких умов державному підприємству можна отримати пільги щодо плати за оренду державного майна?

Орендодавці можуть надавати пільги щодо орендної плати орендарям збиткових i низькорентабельних підприємств, а також об’єктів, що мають важливе соціальне значення. Порядок визначення підприємств (об’єктів), що перебувають у державній власності, а також умови надання цих пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України (п. 4 ст. 19 Закону № 2269-ХІІ).
Так, постановою № 271 затверджено Положення про порядок i умови надання пільг щодо орендної плати орендарям майна державних підприємств.
Відповідно до Положення зазначені пільги надаються орендарям у тому разі, якщо протягом останніх 6 місяців (у агропромисловому комплексі — 12 місяців) до укладання договору оренди державне підприємство було збитковим або рівень рентабельності (відношення прибутку до собівартості) був нижчим ніж 25 відсотків від середнього по галузі (підгалузі), а також якщо об’єкт оренди має важливе соціальне значення (належність об’єкта оренди до такої групи визначається Мінекономіки України за поданням органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням цього об’єкта).
Пільги можуть надаватися терміном до двох років або до досягнення визначених орендодавцем техніко-економічних показників діяльності об’єкта оренди, але не більш як на два роки.

Хто сплачує орендну плату до держбюджету за орендоване державне майно: фірма-орендар чи держпідприємство-орендодавець, зареєстровані в різних районах. До бюджету якого району сплачуються 30 відсотків орендної плати: за місцем реєстрації орендаря чи орендодавця?

Відповідно до ст. 2 Закону № 2269-XII оренда — це засноване на договорі платне користування майном, необхідним орендарю для здійснення підприємницької чи іншої діяльності на певний термін. Тобто це строкове, платне (на підставі договору) користування майном державних підприємств i організацій та підприємств, заснованих на майні, що перебуває у державній та комунальній власності.
На виконання п. 2 ст.19 Закону № 2269-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. затверджено Методику розрахунку i порядок використання плати за оренду державного майна № 786 (зі змінами та доповненнями, далі — Методика).
Пунктом 15 Методики визначено, що платіжні документи на перерахування до бюджету або орендодавцеві орендних платежів подаються платниками установам банку до настання терміну платежу.
Тобто умовами договору повинно бути визначено, хто є платником орендної плати до бюджету відповідно до п. 15 Методики.

Отже, організація, яка за умовами договору є платником орендної плати до державного бюджету, може перераховувати цю плату до бюджету того району, в якому вона перебуває на податковому обліку.


Грошовий збір за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення

Який розмір грошового збору за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення, якщо 30 відсотків загального обсягу мовлення телерадіоорганізації становлять програми іноземного виробництва?

Діяльність телерадіоорганізацій на території України регулюється Законом № 3759-XII.
Порядок використання радіочастот телерадіоорганізаціями, розподілу смуг радіочастот, а також контроль за ефективним використанням радіочастотного ресурсу для потреб телерадіомовлення визначається законами № 3759-XII, № 538/97-ВР, № 1770-III.
Відповідно до Закону № 3759-XII право розпочинати мовлення виникає i зберігається за телерадіоорганізацією протягом одного року з дня набрання чинності ліцензією.
Ліцензія на право користування каналом мовлення видається на термін, вказаний заявником, але не менш як на 7 років для цілей ефірного мовлення i 10 років — для цілей кабельного (проводового) мовлення. Після закінчення цього терміну вона втрачає чинність.
Постановою № 392 встановлено, що за видачу ліцензій на право користування каналами мовлення телерадіоорганізації, в тому числі ті, які здійснюють мовлення з використанням власних технічних засобів зв’язку, сплачують грошові збори у розмірі місячної плати за послуги, пов’язані з використанням технічних засобів зв’язку, за допомогою яких здійснюється мовлення, згідно з діючими тарифами на момент прийняття рішення Національною радою з питань телебачення i радіомовлення про видачу ліцензії.
Розміри грошових зборів за видачу ліцензій зменшуються:
на 90 відсотків, якщо телерадіоорганізація утримується на кошти державного бюджету;
на 30 відсотків, якщо телерадіоорганізація незалежно від форми власності здійснює освітнє або розраховане на дитячу (до 14 років) аудиторію мовлення.
Розміри грошових зборів збільшуються:
у 2 рази, якщо понад 20 відсотків загального обсягу мовлення телерадіоорганізації становлять програми іноземного виробництва;
у 5 разів, якщо понад 35 відсотків загального обсягу мовлення телерадіоорганізації становлять програми іноземного виробництва.
За видачу телерадіоорганізації дубліката ліцензії справляється грошовий збір у розмірі 10 відсотків суми, що сплачується за видачу ліцензії.
Відповідно до Закону № 1770-III присвоєння радіочастот для потреб телебачення i радіомовлення здійснюється за поданням Національної ради України з питань телебачення i радіомовлення.
Платежі за використання радіочастотного ресурсу телерадіоорганізаціями, які працюють на підставі ліцензії Національної ради України з питань телебачення i радіомовлення, здійснюються Національною радою за рахунок надходжень від грошового збору за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право мовлення.
Законом № 1709-III внесено зміни до ст. 18 Закону № 3759-XII, відповідно до яких збір за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення перераховується до Державного бюджету України.

Портовий збір

Який порядок справляння портового (адміністративного) збору у 2003 р.?

Чинне на сьогодні Положення про портові збори розроблено відповідно до ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України i затверджено постановою № 1544.
До портових зборів відносяться корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний, які справляються у морських портах із суден i плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором (п. 1 Положення про портові збори).
Порядок обчислення i справляння зборів поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які виконують роботи та надають послуги у морських портах на причалах судноремонтних заводів України незалежно від підпорядкованості цих портів (причалів).
Сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту, а за транзитний прохід Керч-Єнікальського каналу (КЄК) та каналу Прорва — шляхом попередньої оплати або безпосередньо на вході у КЄК та канал Прорва, якщо при цьому не обумовлено інше.
Нарахування портових зборів здійснюється з умовного об’єму судна, який обчислюється в кубічних метрах i дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна i висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві або документі, що його заміняє.
При нарахуванні зборів за добовими ставками час округлюється до 0,5 доби. При цьому час до 0,5 доби приймається за 0,5 доби, а 0,5 доби i більше — за 1 добу.
Сплата портових зборів здійснюється відповідно до Декрету № 15-93.
Із сум портових зборів, що справляються у валюті України, податок на додану вартість сплачується відповідно до законодавства. При цьому якщо в порту надаються послуги суднам каботажного плавання, сума зборів, визначена відповідно до Положення про портові збори, збільшується на суму ПДВ, а в інших випадках — сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, обчислюється із суми зборів, нарахованих i сплачених порту без такого збільшення. Порядок обліку та використання коштів від портових зборів, крім адміністративного збору, затверджується Мінтранспорту України за погодженням з Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України та Мінфіном України.
Відповідно до Положення про портові збори адміністративний збір нараховується під час кожного заходження судна у порт за такими ставками:
0,014 долара США за 1 куб. м об’єму судна — із суден у закордонному плаванні;
0,0014 долара США за 1 куб. м об’єму судна — із суден у каботажному плаванні.
Такі ставки застосовуються лише до суден груп А, Б, В, Г. Судна груп Д i Е звільняються від сплати адміністративного збору. Розподіл суден за групами визначено у п. 1 Положення про портові збори.
Судна, що заходять у морські порти для здійснення процедур, пов’язаних із пропуском через державний кордон України, без виконання вантажних операцій, звільняються від сплати адміністративного збору.
Кошти, одержані портами від адміністративного збору, використовуються відповідно до законодавства.
У 2003 р. Законом № 380-IV встановлено, що 10 відсотків портового (адміністративного) збору зараховуються до загального фонду Державного бюджету України i 90 відсотків — до спеціального фонду Державного бюджету України.

Плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ

Який порядок перерахування до бюджету плати за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ у 2003 р.?

Дозвільна система — це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку i використання спеціально визначених предметів, матеріалів i речовин, а також відкриття й функціонування окремих підприємств, майстерень i лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
До предметів, матеріалів i речовин, підприємств, майстерень i лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна i гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра зi швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали i речовини, сильнодіючі отруйні речовини I — II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I — II групи патогенності i токсини, сховища, склади i бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири i стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства i майстерні з виготовлення i ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, штемпельно-граверні майстерні, печатки i штампи, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, i лабораторії, що проводять аналізи цих засобів i речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I — II групи патогенності i токсинами.
Єдиний тариф на послуги, пов’язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система, затверджено постановою № 253.
Порядок внесення та використання плати затверджено наказом № 58.
Пунктом 1 Порядку визначено, що підприємства, установи, організації i об’єднання громадян, незалежно від форм власності та господарювання, а також громадяни вносять плату за послуги, пов’язані з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система, до установ банків України для зарахування їх на поточні рахунки ГУ МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях i м. Севастополі, УМВСТ та відділу спецміліції МВС України.
ГУ МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях i м. Севастополі, УМВСТ та відділ спецміліції МВС України 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, перераховують 25 відсотків від сум коштів, зазначених у п. 1 Порядку, що надійшли на їх рахунки, до державного бюджету на рахунок за кодом 24060300 «Інші надходження» класифікації доходів бюджету.
Контроль за використанням коштів здійснюють фінансові органи, державні податкові адміністрації та ГУ МВС України в Криму, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях i м. Севастополі, УМВСТ та відділ спецміліції МВС України.

Надходження від реалізації (оренди) фондів Збройних Сил України

Який порядок надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України до бюджету у 2003 р.?

Законом № 380-IV передбачено надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань за кодом 24050000.
З метою посилення контролю за використанням коштів, які надходять від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України, за виконані роботи, надані послуги, здавання в оренду основних фондів та іншого майна Збройних Сил, наказом № 81 затверджено Порядок зарахування до Державного бюджету України коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України, за виконані роботи, надані послуги, здавання в оренду основних фондів та іншого майна Збройних Сил України i фінансування потреб оборони за рахунок цих коштів.
Відповідно до Порядку така реалізація може здійснюватись лише підприємствами i організаціями, уповноваженими Кабінетом Міністрів України.
Кошти, одержані від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України, підприємства i організації у триденний термін перераховують до Державного бюджету України на рахунки Головного управління Держказначейства України.
Орган держказначейства, отримавши виписку банку про зарахування коштів на бюджетні рахунки, витяг з неї передає відповідній військовій частині, установі, організації, на адресу якої надійшли зазначені кошти.
Військова частина, установа, організація Міноборони України на підставі отриманого витягу з виписки не пізніше наступного дня подає до органу державного казначейства розподіл зазначених коштів згідно з кодами функціональної та економічної класифікації видатків для їх зарахування на відповідні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі держказначейства.
Кошти, отримані військовими частинами, установами, організаціями Міноборони України за виконані роботи, надані послуги, здані в оренду основні фонди та інше майно, від реалізації путівок військових санаторіїв, витрачаються ними на видатки, передбачені кошторисами в загальному порядку казначейського обслуговування. Кошти, одержані від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України, за виконані роботи, надані послуги, здавання в оренду основних фондів та іншого майна Збройних Сил України й інших військових формувань, органи державного казначейства відображають у бухгалтерських регістрах відповідно до порядку, встановленого Головним управлінням держказначейства, та звітах про виконання державного бюджету.
Міноборони України i його військові частини, установи та організації щомісяця складають та подають у встановленому порядку звіти про отримані кошти та про їх витрачання за формами, затвердженими наказами Головного управління Держказначейства України (ф. № 2мдб «Звіт про використання асигнувань з державного бюджету», ф. № 2 «Звіт про виконання кошторису установи по бюджетних асигнуваннях»).

Оксана КИРІЄНКО,
економіст-аналітик «Вісника»

 

ВІСНИК ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ № 18 травень 2003 року