розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2016 року у складі судді Іванової І. В.,

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - державна реєстраційна служба Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, у якому, із урахуванням уточнень до позовної заяви, просила визнати за нею право власності на 1/4 частини земельної ділянки, площею 4, 5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини земельної ділянки, площею 4,5 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кадомської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у березні 2016 року подали апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2016 року визнано неподаною та повернуто заявникам.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що особами, які подали апеляційну скаргу, не виконано вимоги ухвали апеляційного суду Київської області від 25 березня 2016 року, якою апеляційну скаргу було залишено без руху, а саме не сплачено судовий збір у розмірі 539 грн 92 коп. у строк, встановлений ухвалою.

При цьому, апеляційним судом зазначено, що копія вказаної ухвали двічі направлялась ОСОБА_4 на її адресу, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 1 квітня 2016 року, однак станом на 26 квітня 2016 року недоліки апеляційної скарги не усунули.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2016 року, та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що про постановлення ухвали апеляційного суду Київської області від 25 березня 2016 року, якою апеляційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, їй стало відомо з офіційного сайта апеляційного суду Київської області 5 квітня 2016 року, тоді як засобами поштового відправлення вказану ухвалу не отримувала.

В цей же день вона сплатила судовий збір та направила матеріали на усунення недоліків на адресу суду, що підтверджується доданими до касаційної скарги матеріалами, відтак вимоги ухвали суду апеляційної інстанції було виконано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (2147а-19) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги, апеляційний суд допустив порушення вимог процесуального закону.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу .

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали, а саме для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому законом.

З матеріалів справи убачається, що 28 березня та 6 квітня 2016 року апеляційним судом направлено особам, які подали апеляційну скаргу, копію ухвали від 25 березня 2016 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1 квітня 2016 року отримали ухвалу апеляційного суду Київської області від 25 березня 2016 року.

Матеріали справи містять конверти з ухвалою про залишення скарги без руху, які направлялись ОСОБА_4 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Як на підставу для скасування ухвали про визнання апеляційної скарги

неподаною та повернення її заявникам, ОСОБА_4 вказує на те, що 5 квітня 2016 року їй стало відомо про наявність ухвали суду, якою скаргу залишено без руху. В цей же день, тобто в межах строку, наданого на усунення недоліків, вона сплатила судовий збір та направила клопотання, а також квитанцію про сплату судового збору на адресу апеляційного суду.

До матеріалів касаційної скарги ОСОБА_4 додані документи, що підтверджують доводи касаційної скарги, а саме: опис вкладення, копія фіскального чеку про відправлення цінного листа від 5 квітня 2016 року, копія платіжного доручення та квитанція, копія конверта з відтиском поштового штемпеля та штрихкодовим ідентифікатором, а також інформацію, за результатами відстеження вказаного відправлення.

Вказані додатки є належними доказами на підтвердження доводів ОСОБА_4 щодо усунення нею недоліків апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

З огляду на наведене апеляційний суд дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникам, внаслідок чого позбавив, в тому числі, ОСОБА_4 права на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущення тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 квітня 2016 рокускасувати, справу направити до апеляційного суду на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.