представники публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк": Реуцька Ірина Олегівна, Бельмега Станіслав Сергійович, Кобзар Юлія Богданівна, Гринь КостянтинАндрійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2016 року у складі судді Колісниченка А. Г.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання додаткової угоди недійсною та розірвання договору поруки.

Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2008 року між позивачем та закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 20 лютого 2008 року, яку він не укладав та не підписував, оскільки у період з 5 липня 2008 року по 22 вересня 2008 року перебував за кордоном.

Крім того, 20 лютого 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 було укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 20 лютого 2008 року. У зв'язку із тим, що відповідачами були порушені умови вказаного договору поруки, а саме п. 5.1 про врегулювання спорів та суперечок шляхом переговорів у разі їх виникнення, внаслідок чого були порушені права позивача як позичальника.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати додаткову угоду від 21 липня 2008 року недійсною та розірвати договір поруки від 20 лютого 2008 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 15 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 21 липня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 20 лютого 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_4 в частині визнання недійсною додаткової угоди від 21 липня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 20 лютого 2008 року в силу статей 207, 215 ЦК є законними та обґрунтованими. Вказану додаткову угоду визнано недійсною, оскільки позивач ОСОБА_4 її не підписував, так як він у період з 5 липня 2008 року по 22 вересня 2008 року перебував за межами України, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 2 березня 2015 року № 64/Д-930.

У задоволенні вимог позивача в частині розірвання договору поруки від 20 лютого 2008 року, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 в забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 20 лютого 2008 року, відмовлено, оскільки позивач не є стороною оспорюваного ним договору поруки та всупереч статей 10, 11 ЦПК ним не надано будь-яких належних та допустимих доказів порушення його права та істотної зміни обставин, які б давали підстави для розірвання договору поруки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 3 березня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 15 липня 2015 року у вказаній справі відмовлено на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час вчинення процесуальної дії).

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 15 липня 2015 року при проголошенні вступної та резолютивної частин рішення районного суду представник ПАТ КБ "Приватбанк" - Бельмега С. С. був присутній у судовому засіданні, а також був ознайомлений з порядком оскарження рішення в апеляційній інстанції. Однак, всупереч вимогам частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час вчинення процесуальної дії) апеляційна скарга подана лише 1 лютого 2016 року. Зазначені представником ПАТ КБ "ПриватБанк" - Кобзар Ю. Б. причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду були визнані судом неповажними, оскільки заявником не були зазначені об'єктивні обставини, які б перешкоджали представнику ПАТ КБ "ПриватБанк" своєчасно отримати копію рішення та оскаржити його у встановлений законом строк.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що 15 липня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона проголошено у присутності представника

ПАТ КБ "ПриватБанк", однак йому не було видано ні вступну та резолютивну частину рішення районного суду, ні його повний текст. А повний текст рішення суду першої інстанції було отримано представником ПАТ КБ "ПриватБанк" тільки 12 лютого 2016 року, тобто у порушення строків, визначених частиною третьою статті 209 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час вчинення процесуальної дії).

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час вчинення процесуальної дії) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час вчинення процесуальної дії) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, що була чинною на час вчинення процесуальної дії), правильно виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не виконав вимог ухвали апеляційного суду Херсонської області від 23 лютого 2016 року, а саме - не навів поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.