треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: біржа нерухомості "Дифенс", приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Євтушенко АллаМиколаївна,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 5 вересня 2016 року у складі суддів: Самчишиної Н. В., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько - ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина - квартира АДРЕСА_1.

Він в установлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини, однак нотаріус йому відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю у нього оригінала правовстановлюючого документа на вказану квартиру, яка належала його батьку на підставі договору купівлі-продажу від 11 липня 2003 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 Цей договір нотаріально не посвідчений, але зареєстрований біржею нерухомості "Дифенс" за реєстраційним № 82 та 24 липня 2003 року у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації.

Посилаючись на те, що вказаний договір був виконаний сторонами та він є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті батька, позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу від 11 липня 2003 року дійсним і визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом

21 березня 2016 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про зміну черговості одержання права на спадкування і визнання права власності на частину спадкового майна.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 більше десяти років не спілкувався з батьком, не підтримував жодних родинних стосунків, не цікавився його станом здоров'я і не допомагав йому.

Вона є рідною сестрою ОСОБА_8, який у зв'язку із захворюванням останні п'ять років не працював, пенсію за віком не отримував, інвалідність йому встановлено не було, а тому вона як єдина рідна людина доглядала за ним та допомагала: готувала їжу, прибирала, купувала ліки та оплачувала інші процедури, пов'язані з лікуванням брата. Всі витрати по похованню, утриманню квартири та сплаті комунальних послуг також здійснювала вона.

ОСОБА_1 у свою чергу ніякої допомоги батьку не надавав та не приїхав на похорони.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Як спадкоємець другої черги за законом вона в установлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини, однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю у неї оригінала правовстановлюючого документа на вказану квартиру.

На підставі вказаного ОСОБА_3 просила суд надати їй право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, зареєстрований 11 липня 2003 року біржею нерухомості "Дифенс" та 24 липня 2003 року Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за № 1833087.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_7 на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено повністю.

Надано ОСОБА_3 право на спадкування за законом разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_7

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_7 внаслідок тяжкої хвороби знаходився в безпорадному стані, потребував постійного догляду та допомоги, яку отримував лише від ОСОБА_3, а тому суд змінив черговість одержання права на спадкування та поділив спадкове майно порівну між спадкоємцями. Також суд задовольнив вимоги ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки позивачем були надані докази укладення і виконання сторонами умов цього договору та неможливості його нотаріального посвідчення, а тому місцевий суд на підставі статті 220 ЦК України задовольнив ці вимоги.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 5 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено.

Рішення суду першої інстанції змінено в частині посилання на закон, яким суд керувався при задоволенні вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, та зазначив, що ця вимога повинна вирішуватися на підставі частини другої статті 47 ЦК УРСР 1963 року.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зустрічного позову ОСОБА_3 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що підстави, передбачені частиною другою статті 1259 ЦК України, для одержання ОСОБА_3 права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7відсутні, а тому підстав для задоволення зустрічного позову про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на частину спадкового майна немає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що останній як спадкоємець за законом першої черги має право на спадкування після свого батька, однак у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно, що позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, а тому суд визнав за ним право власності на це майно.

При цьому, задовольняючи вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 11 липня 2003 року дійсним, апеляційний суд виходив із того, що застосуванню підлягають положення ЦК УРСР (1540-06) 1963 року, при цьому позивачем були надані належні докази на підтвердження факту укладення угоди між спадкодавцем і продавцем квартири, її виконання та обставин, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона, як сестра померлого, має право на спадкування разом із ОСОБА_1, сином померлого, оскільки вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу своєму рідному брату ОСОБА_7, який через хворобу перебував у безпорадному стані, а ОСОБА_1 її не надавав, хоча мав таку можливість, тому апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні її зустрічного позову.

У грудні 2016 року представник ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що обставини, якими обґрунтовує свої позовні вимоги ОСОБА_3, не підтверджені належними і допустимими доказами, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, апеляційний суд, встановивши, що підстав для зміни черговості одержання права на спадкування немає, обґрунтовано задовольнив його позов та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 грудня 2017 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7

Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулися його син - ОСОБА_1 та рідна сестра - ОСОБА_3

ОСОБА_3 як спадкоємець другої черги спадкування просила суд змінити черговість спадкування і визнати за нею право на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_7 через тяжку хворобу тривалий час перебував у безпорадному стані та потребував матеріального забезпечення і стороннього догляду, які вона йому надавала.

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Аналіз вказаної норми закону дає підстави для висновку, що судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування.

Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, апеляційний суд правильно виходив із того, що вона не надала належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин на які вона посилається як на підставу своїх вимог, що відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України є обов'язком позивача.

Зокрема, суду не було надано доказів перебування ОСОБА_7 в безпорадному стані у зв'язку з наявним захворюванням, а тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову та задовольнив вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а тому рішення апеляційного суду в цій частині є законним та обґрунтованим, що відповідно до статті 410 ЦПК України є підставою для залишення рішення апеляційного суду в указаній частині без змін.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 11 липня 2003 року, тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, то рішення апеляційного суду в цій частині в касаційному порядку не переглядається.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 5 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування і визнання права власності на частину спадкового майна залишити без змін.