розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 травня 2016 року у складі судді Груца Є. Є. та рішення апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року у складі суддів Парапана В. Ф., Панасенкова В. О., Громіка Р. Д.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 березня 2017 року справу № 496/4942/15-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справа № 496/4942/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) справа № 496/4942/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву про виключення з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 відомостей про батька на підставі статті 136 Сімейного кодексу України № 2947-III від 10 січня 2002 року (далі - СК). Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дитину ОСОБА_5 25 червня 2013 року було складено та зареєстровано актовий запис № 55 про народження ОСОБА_5 і що батьком її є ОСОБА_2 Стан здоров'я ОСОБА_2 впливає на можливість запліднення дитини, тому позивач просив виключити відомості про своє батьківство з актового запису від 25 червня 2013 року № 55 виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 11 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. При відмові у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу задоволення своїх вимог.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 травня 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

При скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові у задоволенні позову суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду апеляційної скарги). Оскільки у рішенні суду першої інстанції не вказані та не вирішені усі обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, крім того, суд вказав норму права (статті 134 СК), яка не підлягає застосуванню та не вказані норми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін.

У серпні 2016 року ОСОБА_3, у інтересах ОСОБА_2, подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 11 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року, і направити справу до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказав, що страждає рядом тяжких хронічних захворювань, які впливають на запліднення та народження дитини. Судово-медичні експерти, які проводили експертизу, діяли протиправно, вони не пройшли державну атестацію, оскільки їх прізвища відсутні у Державному реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України і при дослідженні доказів судом були порушені норми процесуального законодавства.

Як свідчить аналіз касаційної скарги, ОСОБА_2 фактично не погоджується з висновками експертизи та не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, якими встановлено всі фактичні обставини справи.

Верховний суд відхиляє ці аргументи на підставі статті 143 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції), з таких мотивів.

Судами встановлено, що 26 січня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. 25 червня 2013 року виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області зареєстровано народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 55 від 25 червня 2013 року. При реєстрації народження ОСОБА_5, її матір'ю була записана ОСОБА_4, а батьком - ОСОБА_2

Згідно зі статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Тлумачення статті 136 СК України свідчить, що підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 04 листопада 2015 року призначено по справі генотипоскопічну експертизу батьківства, проведення якої доручено Одеському обласному бюро судово-медичної експертизи. Відповідно до висновку від 29 лютого 2016 року № 8 судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, може являтися біологічним батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з ймовірністю 99,9999 відсотків.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти Російської Федерації, № 3451/05, 34, від 7 травня 2009 року).

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржене рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, відповідно до статті 136 СК, статті 143 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

На підставі статті 136 СК, статті 143 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції), статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,