розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національного університет водного господарства та природокористування на ухвалу Рівненського міського суду року в складі судді Рудики Л.Д. від 09 вересня 2016 та ухвалу апеляційного суду Рівненської області в складі суддів Шеремет А. М., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М. від 22 листопада 2016 року

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного університету водного господарства та природокористування про поновлення на роботі на посаді доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу із 24 жовтня 2014 року до дня поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2015 року позов задоволено частково. Наказ Національного університету водного господарства та природокористування від 21 жовтня 2014 року в частині п. 1.2 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату, визнано незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем Національного університету водного господарства та природокористування з 25 жовтня 2014 року. Стягнуто з Національного університету водного господарства та природокористування на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня 2014 року по 13 лютого 2015 року в сумі 5 948 грн 49 коп. Стягнуто з Національного університету водного господарства та природокористування на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн. Вирішено питання про судовий збір.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2015 року касаційну скаргу Національного університету водного господарства та природокористування відхилено, рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 06 травня 2015 року залишено без змін.

У листопаді 2015 року Національний університет водного господарства та природокористування звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Рівненського міського суду від 12 лютого 2015 року у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року, залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2016 року, заяву Національного університету водного господарства та природокористування про перегляд рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Судові ухвали мотивовані тим, що рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2014 року про визнання незаконним та скасування наказу ректора Національного університету водного господарства та природокористування про попередження позивача про звільнення з 01 вересня 2014 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, не мало преюдиційного значення для цієї справи, оскільки в основу оскаржуваного судового рішення від 12 лютого 2015 року покладено обґрунтоване рішення профспілкового комітету від 17 вересня 2014 року про відмову в згоді на звільнення ОСОБА_1, що було підставою для поновлення його на роботі.

У грудні 2016 року Національний університет водного господарства та природокористування звернувся до суду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 09 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2016 року, у якій посилаючись на порушення судами норм процесуального, просив скасувати зазначені ухвали та задовольнити його заяву.

Указує, що підставою для задоволення позову ОСОБА_1 до Національного університету водного господарства та природокористування про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди стало рішення апеляційного суду Рівненської області від 19 грудня 2014 року, яким визнано незаконним та скасовано наказ ректора Національного університету водного господарства та природокористування від 26 червня 2014 року № 316. Зазначене рішення у подальшому було скасовано та в позові відмовлено. Указану обставину заявник вказував як нововиявлену.

Статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Судами встановлено, що рішенням від 12 лютого 2015 року наказ Національного університету водного господарства та природокористування від 21 жовтня 2014 року в частині п. 1.2 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату визнано незаконним та скасовано, та поновлено останнього на посаді доцента кафедри водогосподарського будівництва та експлуатації гідромеліоративних систем Національного університету водного господарства та природокористування з 25 жовтня 2014 року.

Частиною 1 статті 361 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду та вирішення справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Пунктом 2 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду та вирішення справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

У пункті 7 постанови № 4 (v0004740-12) пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами" передбачено, що обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду та вирішення справи судами попередніх інстанцій) є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ними законної сили. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове скасованим (воно було підставою для ухвалення такого рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору (пункт 3 частини другої статті 361 ЦПК України (чинної на час вирішення та розгляду справи апеляційним судом).

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інтонації, дійшов до обґрунтованого висновку, що в основу судового рішення від 12 лютого 2015 року, яке заявник просив суд переглянути за нововиявленими обставинами, покладено обґрунтоване рішення профспілкового комітету від 17 вересня 2014 року про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, що було підставою для поновлення останнього на роботі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові ухвали постановлені без порушення норм процесуального права, судами в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, касаційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для їх скасування.