розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області у складі судді Собослой Г. Г. від 07 листопада 2016 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство "Закарпаття - Авто" (далі - ПАТ "Закарпаття - Авто") звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 10 травня 2016 року у справі № 308/18499/13-ц за позовом ПАТ "Закарпаття - Авто" до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди.

Заява мотивована тим, що виконавчий лист у цій справі був виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 10 травня 2016 року зі строком пред'явлення до виконання - 14 жовтня 2015 року, тобто станом на дату видачі виконавчого листа вже закінчився строк пред'явлення його до виконання, що унеможливлює ефективне примусове виконання судового рішення.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 червня 2016 року заяву ПАТ "Закарпаття - Авто" задоволено. Поновлено ПАТ "Закарпаття - Авто" пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 10 травня 2016 року у справі № 308/18499/13-ц за позовом ПАТ "Закарпаття - Авто" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 червня 2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 07 листопада 2016 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 червня 2016 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконано вимоги ухвали цього ж суду від 19 вересня 2016 року про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: не надано клопотання про поновлення строку разом із доказами поважності причин його пропуску та квитанцію про сплату судового збору.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 07 листопада 2016 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що він не отримував ухвалу апеляційного суду про залишення його апеляційної скарги без руху, а тому просив поновити строк на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що ухвалу суду першої інстанції було проголошено без його участі.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами 3, 4 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 294 ЦПК України (чинної на час розгляду справи апеляційним судом) передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 червня 2016 року була проголошена без участі сторін та надіслана на адресу ОСОБА_1 29 серпня 2016 року, що підтверджується супровідним листом Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (а. с. 10), проте доказів отримання цієї ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

14 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій, зокрема, посилався на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без його участі та згідно супровідного листа надіслана на його адресу 29 серпня 2016 року, а відповідно до штампу на поштовому конверті - 26 серпня 2015 року, на підтвердження чого додав до апеляційної скарги копії конверту та супровідного листа суду, та просив апеляційний суд у разі, якщо він дійде висновку про пропуск заявником строку на апеляційне оскарження, поновити цей строк.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику тридцятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати відповідні докази, які б підтверджували поважність його пропуску. Підстави, на які заявник посилався у своєму клопотання апеляційним судом визнані неповажними, оскільки вони не підтверджені відповідними доказами.

Частиною 3 статті 297 ЦПК України (чинній на час розгляду справи апеляційним судом) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Згідно супровідного листа вказана ухвалу суду була надіслана на адресу ОСОБА_1 19 вересня 2016 року (а. с. 23), проте докази отримання зазначеної ухвали ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 07 листопада 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 червня 2016 року, оскільки заявником не виконано вимоги ухвали цього ж суду від 19 вересня 2016 року залишення його апеляційної скарги без руху з наданням терміну для усунення недоліків.

Однак, відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) ).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частини 1, та 2 статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску заявником строку на апеляційне оскарження, не звернув уваги на те, що будь-яких доказів отримання ОСОБА_1 копії ухвали суду від 19 вересня 2016 року про залишення його апеляційної скарги без руху, матеріали справи не містять.

Таким чином, не отримавши копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 не міг усунути виявлених апеляційним судом недоліків апеляційної скарги, у тому числі й сплатити судовий збір. Відтак висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі є передчасним.

За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду згідно з вимогами статей 406, 409, 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 07 листопада 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.