розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_6, на ухвалу Оболонського районного суду

м. Києва від 02 липня 2016 року, постановлену в складі судді Кричиної А. В., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року, постановлену в складі суддів: Волошиної В. М., Котули Л. П, Слюсар Т. А.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Омега Банк", публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист майнових прав та інтересів, шляхом припинення правовідносин за договорами поруки.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто позивачам.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачами при поданні позовної заяви не додано доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому законом. У наданий судом строк, позивачі не усунули недоліків позовної заяви, а саме: не доплатили визначений судом судовий збір за подання позовної заяви.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд обґрунтовано визнав позовну заяву неподаною та повернув позивачам, оскільки останні не виконали вимог ухвали суду першої інстанції щодо доплати судового збору, який підлягав сплаті, з урахуванням кількості заявлених немайнових вимог.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 та

ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просять постановлені в справі ухвали скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом неправильно визначено розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи подано не було.

27 грудня 2017 року наведена вище цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За змістом частин першої та другої статті 121 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваних ухвал, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ), у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.

Установлено, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 8 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишено без руху та надано останнім строк для усунення недоліків, оскільки ними сплачено судовий збір у розмірі меншому, ніж передбачено Законом № 3674-VI (3674-17) .

29 червня 2016 року на адресу суду від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшла заява, до якої додано докази сплати судового збору по 57 грн 58 коп. кожним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2016 року позовну заяву ОСОБА_4., ОСОБА_5 визнано неподаною та повернуто позивачам.

Мотивуючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що позивачами вказані в ухвалі недоліки усунуто частково. Судовий збір сплачено на загальну суму 57 грн 58 коп. кожним, в той час, як необхідно було сплатити 1 102 грн 40 коп. кожним, оскільки пред'явлено по дві позовні вимоги.

Апеляційний суд погодився з наведеним висновком місцевого суду та вказав, що подана позовна заява об'єднує чотири вимоги немайнового характеру, кожним позивачем пред'явлено по дві вимоги немайнового характеру, а саме: припинення правовідносин за договором поруки від 23 квітня 2008 року № 0703/0408/71-073-Р-1 та визнання припиненими правовідносин за даним договором поруки, укладеним між ОСОБА_4 і ПАТ "Сведбанк", та припинення правовідносин за договором поруки

від 23 квітня 2008 року № 0703/0408/71-073-Р-2 та визнання припиненими правовідносин за даним договором поруки, укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ "Сведбанк". При поданні позову сплачено по 551 грн 20 коп., тоді як відповідно до частини третьої статті 6 Закону "Про судовий збір" та розяснень, викладених у пункті 10 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) , слід було сплатити по 1 102 грн 40 коп. кожному із них.

Системний аналіз частин першої та другої статті 121 ЦПК України, в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваних ухвал, та частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI дає підстави для висновку, що суд зобов'язаний дослідити суть заявлених позовних вимог, за розгляд яких справляється судовий збір, а не лише врахувати їх кількість.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що кожний з позивачів просив припинити правовідносини за договорами поруки, укладеними з кожним окремо, шляхом визнання таких правовідносин припиненими, що свідчить про пред'явлення кожним із позивачів по одній немайновій вимозі.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що місцевим судом неповно досліджено позовні вимоги, неправильно визначено кількість

позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті, що свідчить про передчасний висновок про повернення позовної заяви.

За викладених обставин ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2016 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року не можуть вважатись законними і обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_6, задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 серпня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.