розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 наухвали Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Ус О. В. від 19 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хесонської області у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Бугрика В. В., Полікарпової О. М. від 14 листопада 2016 року

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (2147а-19) "Про внесеннязмін до Господарськогопроцесуального кодексу України (436-15) , Цивільного процесуального кодексуУкраїни (1618-15) , Кодексу адміністративногосудочинства України таінших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішенняу цивільних справах, які подані ірозгляд яких незакінчено до набраннячинності цією редакцієюКодексу, передаються доКасаційного цивільного судута розглядаються спочаткуза правилами, щодіють після набраннячинності цією редакцієюКодексу.

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця та скасування постанов державного виконавця.

Скарга мотивованатим, що на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 1 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 1 344 900 грн виданий виконавчий лист від 28 січня 2011 року. На підставі зазначеного виконавчого листа 16 березня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Плевако І. І. від 11 квітня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави виконавчий збір у розмірі 134 490 грн. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Лепської А. В. від 7 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження за постановою про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору. Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у

м. Херсоні Лепської А. В. від 7 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 100 грн. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Лепської А. В. від 7 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження про стягнення з

ОСОБА_2 витрат на проведення виконавчих дій. Заявник зазначає, що після відкриття виконавчого провадження він добровільно виконував рішення суду, на момент винесення оскаржуваних постанов від 7 квітня 2016 року виконавче провадження з примусового стягнення боргу завершено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з його виконанням, крім того ним сплачено 39 880 грн 79 коп. виконавчого збору.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 вважає постанови державного виконавця від 11 квітня 2011 року та 7 квітня 2016 року незаконними, винесеними з порушеннями вимог законодавства, оскільки не відповідають вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", не зазначено строк пред'явлення їх до виконання, прийняті з порушенням строку та просить їх скасувати. А також просив поновити строк на оскарження вказаних постанов.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 вересня

2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Плевако І. І. щодо винесення постанови від 11 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 134 490 грн відмовлено. Скаргу ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування вказаної постанови державного виконавця залишено без розгляду.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця та залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 без поважних причин пропущено строк на звернення до суду з вказаною скаргою.

Іншою ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року ОСОБА_2 поновлено строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Плевако І. І. щодо винесення постанов від 7 квітня 2016 року. Узадоволенні його скарги про визнання дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні незаконними та скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ним не доведено факту внесення державним виконавцем у постанову витрат не передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Ухвалою апеляційного суду Хесонської області від 14 листопада 2016 року ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи ухвали суду першої інстанції без змін, погодився з висновком районного суду про пропуск ОСОБА_2 без поважних причин встановленого строку на звернення до суду та про правомірне стягнення з нього залишку виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

1 грудня 2016 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій матеріальногоправа та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до судупершої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що виконавче провадження за постановою про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору відкрито безпідставно, оскільки виконавче провадження по виконанню рішення суду станом на 7 квітня 2016 року є незакінченим. При цьому суди не врахували, що рішення про стягнення з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 1 344 900 грн боржник виконав добровільно, а у цьому випадку витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не стягуються.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що у провадженні відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні перебувало виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 1 344 900 грн. Провадження у справі було відкрито 16 березня 2011 року, боржникові встановлений строк для самостійного виконання постанови до 23 березня 2011 року.

23 березня 2011 року ОСОБА_6 звернувся до ВДВС із заявою про поновлення йому строку на добровільне виконання судового рішення, в якій повідомив, що він своєчасно не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження та 23 березня 2011 року подав заяву до Суворовського районного суду м. Херсона про затвердження мирової угоди.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Плевако І. І. від 11 квітня 2011 року стягнуто з ОСОБА_7 виконавчий збір в розмірі 134 490 грн, станом на 7 квітня 2016 року залишок несплаченого судового збору становив 94 004 грн 81 коп.

ОСОБА_7 у період з липня 2011 року по червень 2014 року сплачував суми на рахунок відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні на виконання судового рішення за виконавчим листом від 23 січня 2011 року згідно платіжних доручень. Зі сплачених сум відраховувався також виконавчий збір.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 26 березня 2012 року за поданням відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні затверджено мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 шляхом погашення суми боргу в розмірі 1 млн. грн передачею боржником у власність стягувача об'єкту нерухомого майна, інша частина боргу 344 900 грн підлягає стягненню в порядку виконавчого провадження.

28 березня 2016 року надійшла заява стягувача ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про сплату ОСОБА_7 боргу в повному обсязі.

7 квітня 2016 року державним виконавцем відділення державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні стягнуто з ОСОБА_7 витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 100 грн.

7 квітня 2016 року державним виконавцем відділення державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні закінчено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_7 на користь

ОСОБА_3 боргу в загальному розмірі 1 344 900 грн. При цьому постанови про стягнення виконавчого збору та витрат винесено в окреме провадження.

Крім того, постановами від 7 квітня 2016 року відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_7 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100 грн та залишку нестягнутого виконавчого збору у розмірі 94 004 грн 81 коп. відповідно.

Також встановлено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_7 отримав 16 червня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 385 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Вказаний строк є процесуальними, він може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання скарги на дії державного виконавця державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Плевако І. І. щодо винесення постанови від 11 квітня 2011 року та залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_2, суди дійшли обґрунтованого висновку про пропуск ОСОБА_2 без поважних причин встановленого законом процесуального строку на звернення до суду з вказаною скаргою, оскільки у встановлений строк ним була отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, проте рішення суду самостійно не виконано. Наслідком пропуску зазначеного процесуального строку є залишення даних вимог скарги без розгляду.

Відповідно до частини сьомої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

За положеннями статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження, до них, зокрема, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься у випадку закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанов від 7 квітня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, суди дійшли вірного висновку про безпідставність доводів заявника про те, що державним виконавцем у постанові про стягнення витрат на проведення виконавчих дій внесено витрати не передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

При цьому апеляційний суд вірно зазначив, що державним виконавцем було винесено постанови та вчинено дії відповідно до закону, у межах повноважень і законні права чи свободи заявника при цьому порушено не було. Отже, передбачені законом підстави для задоволення скарги в цій частині відсутні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи те, що висновки судів відповідають встановленим у справі обставинам, рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін, відповідно до положень статті 410 ЦПК України