розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Батрин О. В. від 8 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду у складі колегії суддів: Котула Л. Г., Волошина В. М., Слюсар Т. А. від 16 червня 2016 року,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі - ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - директор ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" Молчанов М. Ю., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 26 серпня 2015 року позивач працював у ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", наказом від 02 грудня 2015 року № 163-к/тр його звільнено з посади заступника начальника юридичного відділу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" за прогул на підставі пункту 4 частини один статті 40 КЗпП України, - у зв'язку з відсутністю на роботі 01 грудня 2015 року.

Вважав таке звільнення незаконним та таким, що проведено з грубим порушенням трудового законодавства, оскільки 01 грудня 2015 року він залишив своє робоче місце з дозволу начальника юридичного відділу - ОСОБА_7, з метою отримання персоніфікації у Пенсійному фонді у м. Києві, і лише 02 грудня 2015 року дізнався про те, що директор ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" - Молчанов М. Ю., заборонив йому залишати робоче місце.

Позивач вважав, що його звільнено з порушенням вимог статті 235 КЗпП України, просив суд скасувати наказ директора ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" від 02 грудня 2015 року № 163к/тр "Про припинення трудового договору з ОСОБА_4.", поновити його на посаді заступника директора ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", стягнути з ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 грудня 2015 року до дня постановлення рішення суду, стягнути з ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів поважність причин свєї відсутності на роботі 01 грудня 2015 року, а відтак його звільнення на підставі пункту 4 частини один статті 40 КЗпП України є законним.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 квітня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що профспілковий комітет 02 грудня 2015 року надав згоду на звільнення позивача (відповідно до протоколу засідання від 02 грудня 2015 року № 32), врахувавши у тому числі наявність попереднього стягнення у вигляді догани на підставі наказу від 19 листопада 2015 року № 153к/тр, дійшов висновку про законність звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Крім того, ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю будь-яких порушень з боку ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" при проведенні звільнення позивача із займаної посади.

6 липня 2016 року позивач ОСОБА_4 подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та другої інстанції помилково встановили відсутність позивача на робочому місці 01 грудня 2015 року без поважних причин. Також суди першої та другої інстанції помилково прийшли до висновку про відсутність у ОСОБА_7, начальника юридичного відділу відповідача, повноважень на надання дозволу позивачеві бути відсутнім на робочому місці, у зв'язку з її перебуванням на лікарняному з 26 листопада по 30 листопада 2015 року. Крім того, суди помилково встановили необхідність отримання позивачем дозволу щодо відсутності на робочому місці безпосередньо від директора ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" - Молчанова М. Ю. Позивач вважає, що при його звільненні було порушено частини один, два, три статті 43, статті 147 і 149 КЗпП.

15 січня 2017 року позивач ОСОБА_4 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду додаткові пояснення, в яких вказав на те, що досліджений судом наказ від 04 серпня 2015 року № 44 "Про ефективне використання робочого часу працівниками" не затверджено трудовим колективом і профспілковою організацією, і вкотре підкреслив, що суд не взяв до уваги пояснень свідка ОСОБА_7 та позивача про надання нею дозволу піти до Пенсійного фонду.

13 жовтня 2016 року ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначало, що наказом ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" від 19 листопада 2015 року №153-к/тр "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4.", ОСОБА_4 оголошено догану за систематичне порушення правил трудової дисципліни, "Правил внутрішнього трудового розпорядку" працівників ДП "Держрезервнасінфонд України" (розділу 3 пункту 3.3), затвердженого наказом від 09 квітня 2010 року № 15, та наказу від 04 серпня 2015 року № 44 "Про ефективне використання робочого часу працівниками ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" та використання робочого часу у власних цілях". Також ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернуло увагу на те, що довідка персоніфікації видається спеціалістом у Пенсійному фонді у м. Києві особі, яка звернулася за отриманням зазначеної довідки, безпосередньо в день звернення; начальник юридичного відділу ОСОБА_7 не надавала дозволу позивачу залишати своє робоче місце, оскільки з 01 грудня 2015 року по 11 грудня 2015 року була відсутня на робочому місці, у зв'язку з перебуванням на лікарняному.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 4 частини один статті 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як зазначено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України (322-08) правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 26 серпня 2015 року ОСОБА_4 працював у ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", наказом від 02 грудня 2015 року № 163-к/тр його звільнено з посади заступника начальника юридичного відділу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" за прогул на підставі пункту 4 частини один статті 40 КЗпП Україниу зв'язку з відсутністю на роботі 01 грудня 2015 року, наказом ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" від 04 серпня 2015 року № 44 "Про ефективне використання робочого часу працівниками ДП "Держрезервнасінфонд України", з метою посилення роботи щодо недопущення порушень трудової дисципліни, посилення контролю та забезпечення раціонального й ефективного використання робочого часу, працівниками підприємства, керівникам структурних підрозділів підприємства, встановлено необхідність забезпечити реєстрацію (в журналі реєстрації службових записок по використанню робочого часу) переміщення працівників, ввірених їм структурних підрозділів, в робочий час; за необхідністю супроводжувати дані переміщення службовими записками, з обов'язковою візою керівника структурного підрозділу чи керівництва підприємства, із цим наказом ОСОБА_4 був ознайомлений під особистий підпис.

01 грудня 2015 року ОСОБА_4 подав на ім'я директора ДП "Держрезервнасінфонд" МолчановаМ. Ю. службову записку про те, що 1 грудня 2015 року, з 14 год.15 хв. по 17 год.30 хв., він буде перебувати у Пенсійному фонді м. Києва з приводу отримання персоніфікації. Не отримавши дозвіл керівника підприємства, позивач залишив робоче місце. 01 грудня 2015 року директор ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України"заборонив позивачу залишати робоче місце. Також судами вірно встановлено, що в посадові обов'язки позивача не входить отримання персоніфікації в Пенсійному фонді м. Києва, і бухгалтерія йому таке доручення не надавала, оскільки цей документ видається раз на рік і він був отриманий позивачем 14 квітня 2015 року. На підтвердження зазначеного, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" було подано суду отримані 14 квітня 2015 року у Пенсійному фонді України індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_4 ( а.с. 41).

Судами правильно встановлено, що начальник юридичного відділу ОСОБА_7 не надавала дозволу позивачу залишити своє робоче місце, оскільки з 01 грудня 2015 року по 11 грудня 2015 року була відсутня на робочому місці, у зв'язку з перебуванням на лікарняному. З листка непрацездатності серія АГЧ № 983288, який видано на ім'я ОСОБА_7, вбачається, що вона дійсно з 01 грудня 2015 року по 20 грудня 2015 року перебувала на лікарняному (а.с. 42). Таким чином, посилання в касаційній скарзі ОСОБА_4 на те, що його переміщення було узгоджено з керівником юридичного відділу, є безпідставними, оскільки її віза на службовій записці ОСОБА_4 відсутня.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 частини один статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судами вірно встановлено, що 01 грудня 2015 року комісією в складі голови профспілкового комітету Тітова Т. М., директора Молчанова М. Ю., начальника технічного відділу - головного інженера Щуренко В. Б., головного спеціаліста відділу із запобігання та виявлення корупції Чиж В. П. складено акт про відсутність ОСОБА_4 на роботі та встановлено, що 01 грудня 2015 заступник начальника юридичного відділу підприємства самовільно залишив робоче місце ( а.с. 38, 39). Відповідно до протоколу засідання профкому ДП "Держрезервнасінфонд України" Київської міської Ради профспілки працівників агропромислового комплексу від 02 грудня 2015 року № 32, надано дозвіл на звільнення заступника начальника юридичного відділу ОСОБА_4 через відсутність його на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, що мало місце 01 грудня 2015 року (а.с. 39). Зі змісту вказаного протоколу, на засіданні було оголошено пояснювальну записку ОСОБА_4 від 02 грудня 2015 року стосовно його відсутності на робочому місці 01 грудня 2015 року, і, на вимогу спеціаліста ОСОБА_11 надати довідку Пенсійного фонду про персоніфікацію, ОСОБА_4 такої довідки не надав. Крім того, судами встановлено, що позивач раніше вже притягувався до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення трудової дисципліни, незважаючи на усні попередження керівника підприємства.

Доводи касаційної скарги про те, що суди проігнорували порушення правила, встановленого частиною третьою статті 43 КЗпП України і частиною другою статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 р., висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 415 ЦПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Згідно із статтею 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.