Верховний Суд
Постанова
Іменем України
16 січня 2018 року
м. Київ
справа № 2/522/23511/13
провадження № 61-11 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4
відповідач - ОСОБА_5
розглянув у судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про роз'яснення рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів: Касьяна О. П., Амеліна В. І., Гончара В. П., Дербенцевої Т. П., Остапчука Д. О., від 11 березня 2015 року,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_5 про визнання її такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, та виселення із квартири.
Зазначав, що вказана квартира належить йому на підставі договору дарування від 6 квітня 2008 року. Після народження сина він дозволив ОСОБА_5 тимчасово вселитися до спірного житла з умовою негайного виселення на таку вимогу.
Посилаючись на те, що протягом останнього року між ним та відповідачем утворилися неприязні стосунки, тривалий час їх не пов'язує ведення спільного господарства та побут, просив задовольнити позов.
ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання членом сім'ї, визнання права користування жилим приміщенням, мотивуючи вимоги тим, що вони із відповідачем є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим мають взаємні права та обов'язки щодо виховання сина, а тому вона має право користування спірним жилим приміщенням з метою піклування про дитину.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 7 квітня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, виселено її із указаної квартири без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_4 набув право власності на спірну квартиру на законних підставах, його вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення відповідача є обґрунтованими, а тому первісний позов підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог ОСОБА_5
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право користування жилими приміщеннями квартири АДРЕСА_1. В іншій частині вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_5 вселилась та постійно проживала в спірній квартирі як член сім'ї ОСОБА_4, а тому у неї на законних підставах виникло право користування спірною квартирою, яке не припинилося у зв'язку з припиненням сімейних відносин.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність вимог ОСОБА_5 в частині визнання її членом сім'ї ОСОБА_4
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4, враховуючи взаємовиключні посилання останнього на статті 71 та 98 ЖК України, які регулюють різні за змістом правовідносини.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2014 року, ОСОБА_4 просив скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 на праві власності належить інша квартира в м. Одесі, а тому її посилання на відсутність іншого житла окрім спірної квартири є необґрунтованими.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2014 року скасовано у частині зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права користування жилим приміщенням, ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права користування жилим приміщенням відмовлено.
В іншій частині рішення апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2014 року залишено без змін.
У липні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про роз'яснення рішення суду від 11 березня 2015 року, в якій просив роз'яснити чи визнано членом сім'ї ОСОБА_5 та чи визнано її такою, що має право користування житловим приміщенням.
У задоволенні заяви ОСОБА_4 слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до пунктів 4 і 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до положень статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
У пункті двадцять першому постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) зазначено, що відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Судове рішення, яке просить роз'яснити ОСОБА_4 є мотивованим, чітким та зрозумілим, а тому підстави для його роз'яснення відсутні.
Із мотивувальної та резолютивної частин рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року зрозуміло, що залишено без змін рішення апеляційного суду Одеської області від 23 червня 2011 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_5 про визнання її членом сім'ї ОСОБА_4
Також не викликає труднощів для розуміння вказане рішення в частині права ОСОБА_5 на користування спірним житловим приміщенням, оскільки суд, відмовивши у позові ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житлом, вказав, що "суд таким чином захистив право ОСОБА_5 ...".
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз'яснення рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року.
Керуючись статтями 271, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз'яснення рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
Д. Д. Луспеник
О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк