зацікавлені особи: державний виконавець Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Гресь Денис Дмитрович, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Греся Дениса Дмитровича на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2016 року у складі судді Руднєвої О. О., ухвалу апеляційного суду Харківської області від

5 липня 2016 року у складі суддів: Коровіної С. Г., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Греся Д.Д. (далі - державний виконавець), в якій просив: скасувати постанову державного виконавця від 22 грудня 2015 року про розшук та арешт його транспортного засобу; визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови від 22 грудня 2015 року про розшук та арешт транспортного засобу протиправними.

На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що на виконанні у Московському відділі Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження № 49629699 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 35 126 грн 84 коп.

11 грудня 2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Отримавши копію зазначеної постанови він звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року заяву задоволено, розстрочено виплату боргу на 12 місяців, рівними частинами кожний місяць.

Разом з тим, до закінчення строку на добровільне виконання судового рішення, державний виконавець виніс постанову від 22 грудня 2015 року про розшук та арешт його транспортного засобу.

Посилаючись на те, що вказані дії державного виконавця порушили його право на добровільне виконання рішення суду, просив задовольнити його скаргу.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця щодо винесення постанови про розшук майна боржника (транспортного засобу) від 22 грудня 2015 року неправомірними.

У скасуванні постанови державного виконавця про розшук майна боржника від 22 грудня 2015 року та постанови про накладення арешту на майно боржника (транспортного засобу) від 11 грудня 2015 року відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що державним виконавцем не було перевірено своєчасність отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та не враховано строк на добровільне виконання судового рішення, у зв'язку із чим виконавчі дії щодо розшуку транспортного засобу є передчасними. Ураховуючи, що оскаржувана постанова державного виконавця була скасована, а арешт на майно був накладений при відкритті провадження відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог скарги про скасування постанов про арешт та розшук транспортного засобу.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2016 року апеляційну скаргу державного виконавця відхилено. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що постанова державного виконавця від 22 грудня 2015 року про розшук майна боржника винесена передчасно, оскільки копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржник отримав 18 грудня 2015 року, а 22 грудня 2015 року звернувся із заявою про розстрочку виконання судового рішення, яка задоволена ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2016 року.

У липні 2016 року державний виконавець звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2016 року, постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови про розшук майна боржника діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Строк на добровільне виконання судового рішення закінчився 18 грудня 2015 року, відомостей про його виконання боржник не надав, належний ОСОБА_1 автомобіль не розшукано, а тому державний виконавець розпочав здійснення заходів примусового виконання рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, в редакції, яка була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, яка була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частинами другою та п'ятою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За змістом частини першої статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина перша статті 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до положень частин п'ятої та сьомої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

З матеріалів виконавчого провадження, наданих державним виконавцем суду, вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 11 грудня 2015 року, в якій боржнику було наданий максимально можливий строк для добровільного виконання судового рішення - 7 днів (до 18 грудня 2015 року). Копія зазначеної постанови відправлена боржнику 11 грудня 2015 року.

Після закінчення строку на добровільне виконання судового рішення, встановленого державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, з урахуванням вимог частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець 22 грудня 2015 року здійснив вихід за місцем проживання боржника з метою виявлення його майна.

Згідно з актом державного виконавця від 22 грудня 2015 року виходом за місцем проживання боржника транспортного засобу марки "KIA Sorento", номерний знак НОМЕР_1, біля будинку не виявлено.

Ураховуючи, що у строк для добровільного виконання судового рішення, ОСОБА_1 не надав державному виконавцеві відомостей про його виконання, не повідомив про наявність підстав для розстрочки виконання рішення чи для відкладення виконавчих дій відповідно до положень статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", а належний боржнику на праві власності автомобіль марки "KIA Sorento", номерний знак НОМЕР_1, не виявлено за місцем його проживання, державним виконавцем відповідно до положень статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено 22 грудня 2015 року постанову про розшук майна боржника (транспортного засобу).

Беручи до уваги зазначене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо відсутності порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) у діях державного виконавця при винесенні постанови про розшук майна боржника від 22 грудня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій не було ураховано передбачені статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" строки для добровільного виконання судового рішення, порядок їх обчислення (з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), а також обов'язок сторони виконавчого провадження повідомляти державного виконавця про обставини, які є підставою для відкладення виконавчих дій.

Суди також не звернули уваги на те, що ОСОБА_1, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, не з'явився до державного виконавця, не повідомив його про затримку в отриманні постанови, а також про намір звернутися до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення, та у порушення частини сьомої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" не вчинив жодних дій спрямованих на відкладення виконавчих дій.

З огляду на наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, визнаючи дії державного виконавця при винесенні постанови про розшук майна боржника (транспортного засобу) неправомірними, неправильно застосував норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення скарги в цій частині.

Ураховуючи зазначене, а також те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд, визначені статтею 411 ЦПК, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про необхідність ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про розшук майна боржника (транспортного засобу).

Касаційна скарга не містить обґрунтувань неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних ухвал в частині відмови в скасуванні постанови державного виконавця про розшук майна боржника від 22 грудня 2015 року та постанови про накладення арешту на майно боржника (транспортного засобу) від 11 грудня 2015 року, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК

України, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в цій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Греся Дениса Дмитровича задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2016 року скасувати в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Греся Дениса Дмитровича щодо винесення постанови про розшук майна боржника (транспортного засобу) від 22 грудня 2015 року та ухвалити в цій частині нову постанову.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Греся ДенисаДмитровича, зацікавлена особа - ОСОБА_3, в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Греся ДенисаДмитровича щодо винесення постанови про розшук майна боржника, відмовити.

В іншій частині ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 5 липня 2016 року залишити без змін.