розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області у складі судді Булгакової Г. В. від 13 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Орлова І. В., Авалян Н. М., Коротких О. Г., від 27 жовтня 2016 року,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_5 у рамках кримінального провадження надала працівникам правоохоронних органів свідчення відносно неї, які не відповідають дійсності, порочать її честь та гідність.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2016 року заяву ОСОБА_4 було визнано неподаною та повернуто заявнику.

Визнаючи позовну заяву ОСОБА_4 неподаною, суд першої інстанції виходив із того, що вона не виконала вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення її позовної заяви без руху, вчасно отримавши її.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 13 вересня 2016 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд зазначив, що заявник у наданий їй строк недоліків заяви, яка не відповідала вимогам статті 119 ЦПК України (2004 року) щодо форми та змісту позовної заяви, не усунула.

21 листопада 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували її доводів та не відкрили провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 грудня 2017 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 118 ЦПК України (2004 року) позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, з дотриманням порядку, встановленого частинами другою і третьою статті 11-1 цього Кодексу, та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 119 ЦПК України (2004 року) позовна заява подається у письмовій формі та повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України (2004 року) позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Судом установлено, що 29 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, яка не відповідала вимогам статті 119 ЦПК України (2004 року) щодо форми та змісту позовної заяви, а саме: заявник звернулася до суду із заявою, в той час як захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами позовного провадження; заявником не уточнено предмет позову, так як назва заяви не співпадала з її прохальною частиною; заявником не конкретизовано зміст позовних вимог та виклад обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, зокрема, не вказала про те, які саме її особисті немайнові права були порушені, спосіб захисту порушеного права, у чому саме полягає приниження її честі та гідності; заява не містила переліку документів, що додавались до неї та не додано копій всіх документів для відповідача.

Крім того, у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) (зі змінами та доповненнями) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмірі шкоди, та яким доказами це підтверджується.

Проте заявником у поданій до суду заяві не було зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

З наведених вище причин заяву ОСОБА_4 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 1 вересня 2016 року було залишено без руху, з наданням строку заявнику для усунення її недоліків.

Відповідно до частини першої статті 122 ЦПК України (2004 року) суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 121 ЦПК України (2004 року) якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На виконання вимог суду, викладених у вищевказаній ухвалі, ОСОБА_4 12 вересня 2016 року надіслала до суду заяву, проте недоліків заяви про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди щодо форми та змісту позовної заяви, визначених положеннями статті 119 ЦПК України (2004 року), а саме: процесуальної форми звернення до суду, викладення обставин, якими обґрунтовуються вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину; наявності підстав для звільнення від доказування; прохальна частина заяви, переліку документів, що додаються до заяви; заявником не усунуто.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, визнаючи заяву ОСОБА_4 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди неподаною, обґрунтовано виходив із того, що заявник у наданий їй строк недоліків заяви, яка не відповідала вимогам статті 119 ЦПК України (2004 року) щодо форми та змісту позовної заяви, не усунув.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.