розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Харківської області у складі судді Костенко Т.М. від 05 жовтня 2016 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про виселення, у зв'язку з неможливістю спільного проживання.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01 лютого 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено. Виселено ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_5, не погоджуючись із ухваленим рішенням, у липні 2016 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 лютого 2012 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_5, у встановлений судом строк, не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме - не надав суду доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року, ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є незаконною, оскільки рішення суду першої інстанції ним не було оскаржено, у передбачений законом строк, з поважних причин, а саме - внаслідок юридичної неграмотності та відсутності грошових коштів на отримання юридичної допомоги.

29 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ поновлено ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року та відкрито провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_8 ОСОБА_7, про виселення, призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 грудня 2017 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 294 ЦПК України (1618-15) (у редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 01 лютого 2012 року Зміївським районним судом Харківської області в присутності відповідача було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст оскаржуваного рішення суду відповідач отримав 07 лютого 2012 року, що підтверджується розпискою (а. с. 90).

Строк на апеляційне оскарження закінчився 11 лютого 2012 року.

Апеляційну скаргу на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 лютого 2012 року ОСОБА_5 подав 15 липня 2016 року. При цьому ОСОБА_5 зазначав, що вказаний строк пропустив з поважних причин, а саме - внаслідок юридичної неграмотності і відсутності грошових коштів на отримання юридичної допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, визначені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було залишено без руху, у зв'язку з тим, що вона подана з пропуском строку, передбаченого частиною 1 статті 294 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час подання апеляційної скарги), а доводи, наведені відповідачем в клопотанні про поновлення строку, суд визнав неповажними. При цьому ОСОБА_5 роз'яснено, що для усунення вказаних недоліків йому необхідно надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та навести інші підстави для поновлення строку.

Вказану ухвалу ОСОБА_5 отримав 07 серпня 2016 року.

ОСОБА_5, у визначений судом строк, вимоги ухвали не виконав та не надав до апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку.

За таких обставин, апеляційний суд правильно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01 лютого 2012 року, на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент подання апеляційної скарги), оскільки ОСОБА_5 вимоги ухвали про усунення недоліків в апеляцйній скарзі не виконав та не надав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку,а доводи наведені відповідачем в клопотання про поновлення строку не є поважними.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.