Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

третя особа - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Ромовська ОлександраВасилівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року у складі суддів Девляшевського В. А., Пнівчук О. В., Соколовського В. М.,

У березні 2016 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2016 року закрито провадження у зазначеній справі з тих підстав, що 25 червня 2013 року ухвалено та на час розгляду цієї справи набрало законної сили рішення у справі з аналогічними позовними вимогами, з тих самих підстав і між тими самими сторонами.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_4, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на цю ухвалу.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2016 року скасовано, заяву представника ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку окремого провадження, оскільки ОСОБА_4 мав на меті довести факт, що його брат ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, від імені якого посвідчено заповіт, є різними особами.

У вересні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у суду апеляційної інстанції не було передбачених законом підстав для залишення без розгляду поданої у порядку позовного провадження заяви про визнання недійсним заповіту.

16 січня 2017 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ поновлено представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року та відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа - Ромовська О. В., приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області, про визнання недійсним заповіту призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) , передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 грудня 2017 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що у березні 2016 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Косівського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що є таке, що набрало законної сили, рішення у справі з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позовну заяву про визнання заповіту недійсним на підставі частини 6 статті 235 ЦПК, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач подав позов з метою доведення факту того, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_8, від імені якого посвідчено оспорюваний заповіт, є різними особами.

Відповідно до частин першої та другої статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та

обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково; ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

Пунктом 14 частини першої статті 293 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд відповідно до статті 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб в межах заявлених ними вимог.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, а тому висновок апеляційного суду про те, що подана позовна заява фактично є заявою в порядку окремого провадження, зроблений з порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства та порушенням норм ЦПК України (1618-15) чинних на час апеляційного розгляду справи.

Підстави залишення заяви без розгляду передбачені статтею 207 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи), а тому апеляційний суд безпідставно застосував положення ЦПК України (1618-15) , що регламентує порядок розгляду справ окремого провадження та безпідставно залишив без розгляду позовну заяву з підстав наявності спору про право.

Доводи апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі апеляційний суд не перевірив у передбаченому процесуальним законом порядку.

Оскаржувана ухвала від 27 липня 2016 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним на підставі частини 6 статті 235 ЦПК України постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права і відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2016 року скасувати, направити справу на новий розгляд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.