розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Києва у складі судді Котули Л. Г. від 10 серпня 2016 року

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року (1402-19) "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуальногокодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та іншихзаконодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.

У рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 11356931000 від 06.06.2008 року у розмірі 5 151 599 грн. 67 коп., звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в м.. Києві, загальною площею 69,30 кв. м., житловою площею 42,4 кв. м., яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Дельта Банк" за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3654,00 грн.

Ухвалено, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1, через свого представника, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто з підстав, передбачених статтями 121, 297 ЦПК України 2004 року.

23 вересня 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року та повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не забезпечив вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху йому чи його представнику, а тому визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її незаконно.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 грудня 2017 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно з статтею 121 ЦПК України 2004 року позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статті 119 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Відповідно до частини другої статті 121 ЦПК України 2004 року, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконав вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, то позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач у наданий йому строк не усунув недоліків апеляційної скарги, а саме не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у необхідному розмірі.

Апеляційний суд вказав, що оскільки копії ухвал про залишення апеляційної скарги без руху направлялися ОСОБА_1 та його представнику за адресою, зазначеною у апеляційній скарзі та листи поверталися із відміткою "за закінченням встановлено строку зберігання", то вважається, що копія ухвали вручена йому у встановленому ЦПК України (1618-15) порядку.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

За змістом положень статті 121 ЦПК України 2004 року, повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

У своїй ухвалі від 01 червня 2016 року апеляційний суд м. Києва надав ОСОБА_1 строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання відповідачем копії ухвали.

Встановлено, що ОСОБА_1 копію ухвали апеляційного суду від 01 червня 2016 року не отримав, оскільки згідно з довідкою поштової установи конверти повернулись до суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання". Отже, від виконання вимог ухвали суду відповідач не ухилявся, а тому посилання апеляційного суду на те, що він не виконав вимоги ухвали, є передчасними.

Згідно з положенням частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004 року у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Апеляційний суд, застосувавши положення частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004 року та вважаючи що копія ухвали вручена ОСОБА_1 належним чином у зв'язку з його відсутністю за відповідною адресою, помилково ототожнив поняття повернення конверту "за закінченням терміну зберігання" та відсутність адресата за вказаною ним адресою.

Згідно з положенням статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Враховуючи наведене, доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, а саме для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 серпня 2016 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.