третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства "Артемсіль" та касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області у складі судді Шевченко Л. В. від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів

Будулуци М. С., Курило В. П., Мальованого Ю. М. від 16 серпня 2016 року

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов'язків внаслідок виробничої травми, у розмірі 50 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що з 1977 по 2014 роки ОСОБА_2 працював на різних посадах у відповідача. 04 березня 2011 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві, за результатами розслідування якого складено акти форми Н-1 та Н-5. Згідно зазначених актів причиною нещасного випадку визнано невиконання вимог інструкції з охорони праці, які допущені позивачем та іншими працівниками підприємства. Відповідно до первинного висновку медико-соціальної експертизи (далі - МСЕК) від 15 листопада

2011 року позивачу встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати працездатності, яку згодом зменшено до 35% безстроково. Вказував, що внаслідок нещасного випадку йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі і пов'язаних із цим моральних стражданнях, втрат нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиллях для організації життя. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з державного підприємства "Артемсіль" (далі - ДП "Артемсіль") на свою користь 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2016 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Артемсіль" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, у розмірі 8 500 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ДП "Артемсіль" на користь держави судові витрати у розмірі 551 грн 20 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок роботодавця та, врахувавши, що причиною нещасного випадку є, в тому числі, і протиправні дії позивача, а також, взявши до уваги тяжкість ушкодження здоров'я, вину підприємства, виплату позивачеві одноразової допомоги, суд визначив розмір моральної шкоди у сумі 8 500 грн.

12 вересня 2016 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при визначені розміру відшкодування моральної шкоди суди не в повній мірі врахували тяжкість моральних та фізичних страждань позивача, які були заподіяні йому під час виконання ним трудових обов'язків; не врахували позицію Конституційного Суду України, викладену в пункті 4.1. рішення від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004; не взяли до уваги висновок Верховного Суду України, викладений у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року.

14 вересня 2016 року ДП "Артемсіль" подало до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що нещасний випадок стався внаслідок порушення позивачем правил з охорони праці, а тому підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні. Крім того, заявник зазначав, що судами необґрунтовано відмовлено у проведенні судово-психологічної експертизи для встановлення ступеня фізичних страждань позивача, отриманих внаслідок виробничої травми.

Ухвалою колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Артемсіль", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Артемівську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Судами установлено, що ОСОБА_2 з 15 червня 1976 року по 14 вересня 2012 року працював у ДП "Артемсіль" на різних посадах.

04 березня 2011 року при виконанні трудових обов'язків ОСОБА_2 отримав травму, про що складено акт про розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 07 березня 2011 року та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 09 березня 2011 року.

Згідно акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом Н-1 від

09 березня 2011 року, причиною нещасного випадку визнано невиконання інструкції з охорони праці, які допущені позивачем, а також іншими працівниками ДП "Артемсіль".

Первинним висновком МСЕК від 15 листопада 2011 року позивачу встановлено втрату 50% професійної працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з нещасним випадком на виробництві, та встановлено третю групу інвалідності.

Повторним висновком МСЕК позивачу встановлено 35% стійкої втрати професійної працездатності та встановлено третю групу інвалідності безстроково.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України (322-08) передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо охорони праці були порушені права позивачана безпечні умови праці, у зв'язку з чим він зазнав виробничої травми, як наслідок чого відбулася втрата нормальних життєвих зв'язків позивача, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, суди врахували обставини, які мають суттєве значення, глибину фізичних та душевних страждань та дотримались вимог розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви.

Доводи касаційних скарг висновків судівне спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 щодо неврахування судами при розгляді справи постанови Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 156цс14 не можуть бути прийняті до уваги та відхиляються касаційним судом, оскільки правова позиція, висловлена у зазначеній постанові, стосується правовідносин, які регулюються нормами ЦК Української РСР (1540-06) та не розповсюджується на спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу державного підприємства "Артемсіль" та касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 серпня