позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова В. В. на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Омелюх В. М. від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді Посунся Н. Є., суддів: Баранніка О. П., Лисичної Н. М. від 21 квітня 2016 року,

04 вересня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року, позовну заяву ПАТ "Дельта Банк" залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений представник ПАТ "Дельта Банк" повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду не допущено порушень норм процесуального права, так як обставини належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи підтверджуються матеріалами справи, при цьому поважність причин при повторній неявці позивача не має правового значення при вирішенні вказаного питання.

17 червня 2016 року ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова В. В. подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням норм процесуального права, зокрема тим, що судами попередніх інстанції під час вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду не було враховано поважності причин неявки в судові засідання.

06 вересня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2017 року справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) , передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 грудня 2017 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом установлено, що 20 листопада 2015 року уповноваженій особі ПАТ "Дельта Банк" було вручено повістку про виклик до районного суду на 07 грудня 2015 року в судове засідання з розгляду справи за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В указане судове засідання представник ПАТ "Дельта Банк" не з'явився, надіслав до суду клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні 07 грудня 2015 року.

На підтвердження вказаних обставин було надано повістку про виклик представника ПАТ "Дельта Банк" до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, Солонянським районним судом Дніпропетровської області відкладено розгляд справи на 23 грудня 2015 року, про що повідомлено ПАТ "Дельта Банк" та вручено уповноваженій особі повістку 14 грудня 2015 року.

У судове засідання, призначене на 23 грудня 2015 року представник ПАТ "Дельта Банк" повторно не з'явився, надіслав до суду клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату, у зв'язку з необхідністю ознайомитися із поданими відповідачем запереченнями на позов, а також просив призначити дату наступного судового засідання після 11 січня 2016 року, через те, що представник знаходиться в щорічній відпустці.

Згідно із частиною третьою статті 169 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судом першої інстанції, у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судом першої інстанції, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Системний аналіз вищевказаних норм процесуального права, свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказував на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент розгляду справи судом першої інстанції, суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом статей 10, 11 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції яка була чинною на момент розгляду справи судом першої інстанції, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов'язками, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно, відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 27, 29 цього Кодексу в указаній вище редакції.

Враховуючи викладене, суди, встановивши те, що ПАТ "Дельта Банк", будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в районному суді, не направило свого представника у судові засідання, призначені на 07 та 23 грудня 2015 року, дійшли обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи заявника про поважність причин неявки до суду відхиляються, оскільки наслідки, передбачені частиною третьою статті 169 та пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, який був чинним на момент розгляду справи судом першої інстанції, застосовуються судом в усіх випадках, коли позивач повторно нез'явився до суду, незалежно від поважності причин його відсутності.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

При цьому право ПАТ "Дельта Банк" на доступ до суду не є порушеним.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.