розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі головуючого судді Сташків Н. М. від 16 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області у складі головуючого судді Парандюк Т. С., суддів: Дикун С. І., Храпак Н. М. від 04 жовтня 2016 року,

16 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про зміну дати його звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 17 040 грн у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 03 жовтня 1994 року працював у відповідача на різних посадах. 05 серпня 2015 року ОСОБА_3 подав заяву про звільнення за згодою сторін, у заяві про звільнення зазначив, щоб трудову книжку після внесення необхідних записів про звільнення надіслали йому на адресу АДРЕСА_1. Наказ про звільнення було видано 07 серпня 2015 року, а трудову книжку він отримав на поштовому відділенні зв'язку лише 17 лютого 2016 року. Несвоєчасне направлення йому трудової книжки позбавило його права працевлаштуватись чи стати на облік у Центрі зайнятості. Таким чином весь час після звільнення, починаючи з 07 серпня 2015 року, він був позбавлений можливості отримувати кошти для утримання себе і своєї сім'ї.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 червня 2016 року позов задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_3 з роботи з ПАТ КБ "ПриватБанк" з 07 серпня 2015 року на 17 лютого 2016 року. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 185 грн 86 коп., з наступним вирахуванням із цієї суми податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2016 року стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судовий збір у розмірі 551 гривня 20 копійок.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що затримкою видачі трудової книжки у період з 07 серпня 2015 року по 17 лютого 2016 року з вини ПАТ КБ "ПриватБанк" було порушено трудові права ОСОБА_3, які підлягають захисту відповідно до положень частини шостої статті 235 КЗпП України та пункту 4.1 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників".

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції, зокрема, вказав, що відповідач не надав доказів на підтвердження причин і дати повернення поштового відправлення номер 4902712324323 з трудовою книжкою ОСОБА_3 Повторно трудову книжку було направлено позивачу лише за сплином більше як півроку з дня звільнення, а саме 11 лютого 2016 року.

20 жовтня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2016 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник посилається на те, що з боку роботодавця було вжито усіх необхідних заходів, спрямованих на своєчасну видачу трудової книжки звільненому працівнику, що виключає покладення на ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідальності на підставі частини п'ятої статті 235 КЗпП України. ПАТ КБ "ПриватБанк" вказує, що позивачем не було доведено із посиланням на належні докази, що відсутність трудової книжки у період з 08 серпня 2015 року по 17 лютого 2016 року перешкоджала його подальшому працевлаштуванню.

24 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2016 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про зміну дати звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України (1618-15) , передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 грудня 2017 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що з 03 жовтня 1994 року ОСОБА_3 працював у ПАТ КБ "ПриватБанк" на посадах начальника адміністративно-господарського відділу Тернопільської філії та провідного інженера.

21 жовтня 2011 року у зв'язку з реорганізацією Тернопільської філії позивач був переведений у Західне Головне регіональне управління на посаду провідного інженера Служби комендантів офісів регіонального підрозділу банку Розвитку регіональних підрозділів, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_3 (а.с. 4, 5).

04 серпня 2015 року ОСОБА_3 подав заяву про звільнення за згодою сторін з 06 серпня 2015 року. У заві про звільнення просив переслати йому трудову книжку на адресу АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Наказом від 07 серпня 2015 року № Э.LV-УВ-2015-541-п ОСОБА_3 звільнено з роботи за угодою сторін (а.с. 27).

Як вбачається з опису цінного листа, номер відправлення 4902712324323, та фіскального чеку про оплату поштових послуг за направлення цього відправлення, 07 серпня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направило з м. Дніпропетровська ОСОБА_3 трудову книжку на адресу АДРЕСА_1 (а.с. 33-34).

Докази вручення вказаного поштового відправлення або його повернення відправнику (роботодавцю) із зазначенням дати та причин невручення, матеріали справи не містять.

Згідно з відповіддю № 301-26/3-252 ТД УДППЗ "Укрпошта" від 13 травня 2016 року інформація про надходження та вручення цінного листа з повідомленням за № 4902712324322 від 07 серпня 2015 року на ім'я ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 - відсутня (а.с. 60).

Відповідно до опису цінного листа, номер відправлення 4902713035723, 11 лютого 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" направлено ОСОБА_3 трудову книжку на адресу АДРЕСА_1. Дане поштове відправлення з трудовою книжкою позивач отримав особисто 17 лютого 2016 року (а.с. 11, 35, 36). На підтвердження факту вручення відповідачем надано копію інформацію з сайту ДП "Укрпошта".

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом N 58 від 29.07.93 р. (зі змінами і доповненнями) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до частини п'ятої статті 235 КЗпП України та частини шостої пункту 4.1 зазначеної Інструкції в разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Таким чином, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню в тому разі і за той період вимушеного прогулу, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача працівнику трудової книжки.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що трудові права позивача порушено у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, оскільки останній був звільнений 07 серпня 2015 року, а трудову книжку отримав лише 17 лютого 2016 року.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що відповідач не довів, що затримка видачі трудової книжки ОСОБА_3 сталася не з його вини. ПАТ КБ "ПриватБанк" несе зобов'язання видати трудову книжку працівнику в день звільнення. Таке зобов'язання буде вважатись виконаним в тому разі, якщо роботодавець не лише відправив на адресу працівника трудову книжку, а й довів факт її вручення адресатові.

Відповідач не надав суду доказів про те, що цінний лист із трудовою книжкою, направлений ОСОБА_3 07 серпня 2015 року, був вручений адресату. Також відповідачем не надано доказів того, що відправлений лист повернувся до роботодавця за закінченням терміну зберігання із зазначенням дати повернення, або ж зберігався на поштовому відділенні. Повторно трудову книжку ПАТ КБ "ПриватБанк" було направлено лише 11 лютого 2016 року. В матеріалах справи наявні подані сторонами і оцінені судами докази вручення 17 лютого 2016 року даного поштового відправлення адресату.

На протязі всього часу затримки видачі трудової книжки позивач працевлаштований не був, допомоги по безробіттю не отримував, що підтверджується: відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 10 травня 2016 року № 16627/7/19-18-08-01-30 (а.с. 47); листом Тернопільського об'єднаного УПФ України Тернопільської області від 10 травня 2016 року № 2272/11 (а.с.49); листом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 23 травня 2016 року № 07/1478 (а.с. 50).

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської областівід 04 жовтня 2016 року залишити без змін.