Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представник позивача - Сокуренко НаталіяВікторівна,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 листопада 2016 року у складі судді Боднар О.В.,

У листопаді 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало позовну заявупро стягнення заборгованості.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов провизнання нікчемним споживчого кредитного договору із застосуванням наслідків його недійсності.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 14 березня 2013 року в сумі тіла кредиту 7 995 грн 86 коп.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_4, до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання нікчемним споживчого кредитного договору із застосуванням наслідків його недійсності - задоволено; визнано нікчемним з часу укладення кредитний договір від 14 березня 2013 року укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_4 із застосуванням наслідків його недійсності шляхом повернення ОСОБА_4 ПАТ КБ "ПриватБанк" тіла кредиту в сумі 7 995 грн 86 коп.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218 грн; стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн 21 коп.

11 жовтня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" оскаржило в апеляційному порядку рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2016 року залишено без руху для подання до апеляційного суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.

15 листопада 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2016 року.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2016 року відмовлено ПАТ КБ "ПриватБанк" у відкритті апеляційного провадження на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2016 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, які зазначено ПАТ КБ "ПриватБанк" не є поважними, оскільки позивачу було відомо про розгляд справи 09 серпня 2016 року та він міг поцікавитися наслідками розгляду раніше і вчасно отримати копію оскаржуваного судового рішення.

13 грудня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 листопада 2016 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та зазначає, що представник банку не був присутнім під час розгляду справи в суді першої інстанції 09 серпня 2016 року.

Крім того, ПАТ КБ "ПриватБанк" вказує, що суд першої інстанції не надіслав йому копію судового рішення, і 26 серпня 2016 року представник банку звернувся до суду із заявою про видачу повного тексту рішення суду першої інстанції та 03 жовтня 2016 року зазначену копію рішення ним було отримано.

ОСОБА_4 не скористався правом на подання заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

26 грудня 2017 року справа передано на розгляд Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства засадами судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 24 листопада 2016 року) особи, які беруть участь у справі, мають право одержувати копії рішень, ухвал, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Згідно із частиною третьою статті 222 ЦПК (у редакції, чинній станом на 24 листопада 2016 року) особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 24 листопада 2016 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті визначає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з підстав порушення норм процесуального права.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права з огляду на наступне.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що представник банку не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 09 серпня 2016 року, що підтверджується матеріалами справи.

В матеріалах справи відсутні докази направлення банку рішення суду першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що 26 серпня 2016 року представник банку звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу повного тексту рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2016 року, що підтверджується заявою про видачу копії рішення суду.

ПАТ КБ "ПриватБанк" отримало копію оскаржуваного судового рішення 03 жовтня 2016 року.

11 жовтня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" засобами поштового зв'язку подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "ПриватБанк" на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 серпня 2016 року, суддя апеляційного суду виходив із наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 297 ЦПК, зазначивши, що банку було відомо про розгляд справи 09 серпня 2016 року, а отже банк міг поцікавитися наслідками розгляду зазначеної справи та вчасно отримати копію судового рішення.

Однак із вказаними висновками не можна погодитися виходячи з наступного.

ПАТ КБ "ПриватБанк" було отримано копію рішення суду першої інстанції 03 жовтня 2017 року та апеляційну скаргу ним подано 11 жовтня 2017 року.

Виходячи з викладеного, помилковим є висновок судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі з підстав повторного наведення банком тих самих причин щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, і цей висновок не може бути підставою для позбавлення заявника права на захист порушених прав, свобод та інтересів, оскарження судового рішення, як складової частини права на суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи правові наслідки, передбачені п. 3 ч. 4 ст. 297 ЦПК України (в редакції чинній станом на 24 листопада 2016 року).

Відповідно до частини шостої статті 410 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки недотримання строків на апеляційне оскарження було зумовлене бездіяльністю суду першої інстанції, зокрема, не направленням належним чином у передбачений законом спосіб копії рішення особі, яка брала участь у справі, проте не була присутня в судовому засіданні, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала судді апеляційного суду - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України.

Враховуючи, що касаційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду апеляційної інстанції - скасувати, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на ОСОБА_5

Судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, до відшкодування не заявлено.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 та пунктом 4 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 24 листопада 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 1 378 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.