Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ЛуспеникаД. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 5 липня 2016 року у складі суддів: Вавшка В. С., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення коштів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 18 вересня 1999 року по 24 лютого 2015 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_8, яка після розірвання шлюбу проживає з нею.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, офіційно не працює, а тому ОСОБА_4, після уточнення у травні 2016 року позовних вимог, просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь 2 500 грн щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 2 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 05 лютого 2016 року.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховав матеріальне становище відповідача, потреби його неповнолітньої дитини та те, що відповідач має нерегулярний мінливий дохід.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 5 липня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру аліментів, зменшено їх розмір з 1 500 грн до 1 тис. грн.

У решті рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції не врахував, що кожен із батьків має рівні права і обов'язки щодо утримання дитини та те, що відповідач приймає участь в утриманні дитини в грошовій і натуральній формі, а тому суд зменшив розмір аліментів до 1 тис. грн.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що встановлений апеляційним судом розмір аліментів є недостатнім, оскільки витрати на дитину становлять 3 940 грн у місяць. Крім того, доводи відповідача, що він надає дитині матеріальну допомогу є надуманими та нічим не підтвердженими. Також заявник зазначає, що відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2016 року ОСОБА_6 при поділ майна подружжя отримав Ѕ частини квартири та кошти у розмірі 239 017 грн 50 коп., а тому підстав для зменшення розміру аліментів в апеляційного суду не було.

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, він систематично допомагає дитині, розмір аліментів визначений згідно з вимогами закону.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

2 січня 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення коштів на утримання неповнолітньої дитини передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У статті 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин другої і третьої статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

У статті 182 СК України наведений перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька - ОСОБА_8.

Відповідач є фізичною особою-підприємцем, однак відповідно до відомостей з інформаційного фонду Держаного реєстру фізичних осіб-платників податків, наданого Державною фіскальною службою, він припинив займатися підприємницькою діяльністю і станом на 19 листопада 2015 року у нього відсутній дохід.

Таким чином, судами було встановлено, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід.

Також апеляційним судом було встановлено, що відповідач визнає свій обов'язок щодо утримання своєї неповнолітньої доньки, а тому надає їй матеріальну допомогу в натуральній і грошовій формі (а. с. 54-62).

Суд першої інстанції при ухваленні рішення вказані обставини у повному обсязі не врахував, а тому апеляційний суд обґрунтовано, відповідно до вимог статті 182 СК України, врахувавши майновий стан відповідача, його бажання приймати участь в утриманні дитини та дії направлені на це, визначив розмір аліментів у розмірі 1 тис. грн.

Твердження ОСОБА_4, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції, оскільки рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2016 року ОСОБА_6 про поділ майна подружжя отримав Ѕ частини квартири та кошти у розмірі 239 017,50 грн, не знайшли свого підтвердження.

Так, відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 травня 2016 року, зміненого рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року, за ОСОБА_6 визнано право особистої приватної власності на Ѕ частини від 39/100 часток квартири та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 150 тис. грн компенсації від вартості продажу автомобілів, а тому вказані обставини не свідчать про покращення майнового стану відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду