Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

треті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, Державне комунальне підприємство Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року у складі суддів: Ніткевича А. В., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2006 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6, треті особи: Жовківська державна нотаріальна контора, Державне комунальне підприємство Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації, про визнання права спільної сумісної власності подружжя на добудову до будинку, реальний поділ успадкованої частини будинковолодіння, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадкове майно, визнання недійсним договору конкретного користування.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2007 року позовні вимоги задоволено.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Жовківською державною нотаріальною конторою 01 квітня 1992 року, виключивши із спадкової маси три кімнати, одну кухню, 4 коридори, 2 підсобних приміщення, санвузол та сарай.

Визнано недійсним договір конкретного користування між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 19 травня 2005 року, посвідчений Жовківською державною нотаріальною конторою щодо будинку АДРЕСА_1.

Визнано в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_6 право власності на приміщення, позначені в поверховому плані під літ. 1-1 площею 7,5 кв.м, літ. 1-2 площею 7,1 кв.м, літ. 1-3 площею 5,5 кв.м, літ. 1-5 площею 13,4 кв.м, літ. 1-6 площею 18,6 кв.м, господарські споруди: приміщення гаража, вбиральні та сараю, а також колодязь, ворота № 1 та огорожу №№ 3, 4, 6.

Визнано в порядку спадкування за ОСОБА_4 право власності на кімнату 1-4 площею 12,2 кв.м.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приміщення в будинку АДРЕСА_2 а саме: приміщення 2-1 площею 4,3 кв.м, 2-2 площею 3,5 кв.м,

2-3 площею 13,6 кв.м, 2-4 площею 5,7 кв.м, 2-5 площею 8,4 кв.м, 2-6 площею

7,9 кв.м, 2-7 площею 17,7 кв.м, 2-8 площею 12,9 кв.м, 2-9 площею 5,9 кв.м, 2-10 площею 4,4 кв.м, 2-11 площею 12,3 кв.м, бетонні сходи, а також мансардну кімнату площею17,8 кв.м та господарські приміщення: літню кухню, позначену літерами "Ж" та "З", погреб "Д", колодязь "К", ворота №№ 2, 8, 9 та огорожу №№ 5, 7.

Зобовязано Державне комунальне підприємство Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності:

- ОСОБА_6, в порядку спадкування, на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 і складається з: житлового будинку (приміщень позначених в поверховому плані під літ. 1-1 площею 7,5 кв.м, літ. 1-2 площею 7,1 кв.м, літ. 1-3 площею 5,5 кв.м, літ. 1-5 площею 13,4 кв.м, літ. 1-6 площею 18,6 кв.м) та господарських споруд: приміщення гаража, вбиральні та сараю, а також на колодязь, ворота № 1 та огорожу № № 3, 4, 6;

- ОСОБА_4, в порядку спадкування, на кімнату 1-4 площею 12,2 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1;

- ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як на спільне сумісне майно подружжя, на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2 і складається з: житлового будинку (приміщень 2-1 площею 4,3 кв.м, 2-2 площею 3,5 кв.м, 2-3 площею 13,6 кв.м, 2-4 площею 5,7 кв.м,

2-5 площею 8,4 кв.м, 2-6 площею 7,9 кв.м, 2-7 площею 17,7 кв.м, 2-8 площею

12,9 кв.м, 2-9 площею 5,9 кв.м, 2-10 площею 4,4 кв.м, 2-11 площею 12,3 кв.м, бетонних сходів, а також мансардної кімнати площею 17,8 кв.м) та господарських споруд: літньої кухні, позначеної літерами "Ж" та "З", погреба, позначеного літерою "Д", колодязя, позначеного літерою "К", воріт №№ 2, 8, 9 та огорожі №№ 5, 7.

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулась до районного суду із заявою про виправлення описок та арифметичних помилок в рішенні Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2007 року в частині присудження

ОСОБА_6 спадкового майна, включивши право власності на приміщення під літ. 1-7 площею 9,3 кв.м в буд. АДРЕСА_1, як спадкоємцю за заповітом.

Додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2009 року заяву ОСОБА_6 задоволено.

Визнано в порядку спадкування за заповітом право власності ОСОБА_6 на приміщення в будинковолодінні, що знаходиться в АДРЕСА_1, яке у поверховому плані позначене під літ. 1-7, площею 9,3 кв.м.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2009 року ОСОБА_5 оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено.

Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2009 року залишено без змін.

Додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2009 року, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що під час розгляду справи обговорювалося питання реального поділу будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1, з цього приводу давали пояснення сторони і в описовій частині рішення суду висловлена думка про задоволення повністю позовних вимог, тобто і в частині кімнати під літ. 1-7 площею 9,3 кв.м, право власності на яку слід визнати за ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом. Однак, резолютивна частина рішення не містить висновку з приводу цієї позовної вимоги, тому таку неточність суд усунув шляхом постановлення додаткового рішення.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року, ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом це взято до уваги, що на підставі рішення Жовківського районного суду від 06 лютого 2007 року, було визнано сторонами, що добудову кімнати здійснювали ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_4, а також вилучено зі спадкової маси три кімнати, одну кухню, 4 коридори, 2 підсобних приміщення та сарай. У технічному паспорті внесена така добудова площею 30,6 кв.м.

В поданому запереченні на касаційну скаргу, ОСОБА_6 просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від

14 червня 2016 року, якою залишено без змін додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2009 року, оскільки постановлена ухвала суду стосується лише приміщення площею 9,3 кв.м (коридору), яка помилково не зазначена в рішенні Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2007 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Звертаючись з позовом позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили, зокрема провести реальний поділ отриманого позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_6 у спільну часткову власність спадкового майна після смерті у 1981 році їх матері

ОСОБА_7, виділивши позивачу ОСОБА_4 у власність приміщення позначене на новому поверховому плані цифрою 1-4, а відповідачу

ОСОБА_6 приміщення, позначені на цій же схемі цифрами 1-1, 1-2, 1-3, 1-5, 1-6, 1-7.

Під час розгляду справи позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, а відповідач ОСОБА_6 - визнала.

Задовольнивши позов повністю, рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2007 року визнано зокрема, правовласності ОСОБА_6 в порядку спадкування на будинковолодіння, яке знаходиться в

АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку, приміщень позначених в поверховому плані під літ.1-1 площею 7,5 кв.м, літ. 1-2 площею 7,1 кв.м, літ. 1-3 площею 5,5 кв.м, літ. 1-5 площею 13,4 кв.м, літ. 1-6 площею 18,6 квм., при цьому не ухвалено рішення стосовно приміщення, яке у поверховому плані позначене під літ. 1-7, площею 9,3 кв.м.

Звертаючись із заявою від 10 лютого 2009 року заявник ОСОБА_6 посилалась на те, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2007 року не вирішено питання про приміщення в будинковолодінні, що знаходиться в АДРЕСА_1, яке у поверховому плані позначене під літ. 1-7 площею 9,3 кв.м та просила включити у склад присудженого їй майна вказане приміщення.

Пунктом 1 частини першої статті 220 ЦПК України, чинної на час звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_6 порушила питання про ухвалення додаткового рішення з підстав відсутності у рішенні Жовківського районного суду Львівської області від 06 лютого 2007 року вирішення позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, що передбачено пунктом 1 частиною першою статті 220 ЦПК України, колегія суддів приходить переконання, що висновок суду апеляційної інстанції про відхилення апеляційної скарги

ОСОБА_5 та залишення без змін додаткового рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2009 року, відповідає вимогам закону.

Доводи заявника про те, що судом це взято до уваги, що на підставі рішення Жовківського районного суду від 06 лютого 2007 року, було визнано сторонами, що добудову кімнати здійснювали ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_4, а також вилучено зі спадкової маси три кімнати, одну кухню, 4 коридори, 2 підсобних приміщення та сарай, а у технічному паспорті внесена така добудова площею 30,6 кв.м не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року, якою залишено без змін додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2009 року, яким вирішено позовні вимоги, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року, якою залишено без змін додаткове рішення Жовківського районного суду Львівської області від 19 лютого 2009 року,залишити без змін.