розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року у складі суддів: Шумської Н. Л., Струс Л. Б., Шандра М. М.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Сколівскої міської ради Львівської області про визнання незаконним рішення ХХХІ-сесії Сколівської міської ради Львівської області від 21 липня 2010 року № 35 та визнання права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2010 року за нею визнано право власності на приміщення деревообробного цеху та навіс, які розташовані по АДРЕСА_1 Після набуття права власності на згадане нерухоме майно, вона звернулась до Сколівської міської ради Львівської області із заявою про надання дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування земельної ділянки для обслуговування деревообробного цеху та допоміжних приміщень. 21 липня 2010 року рішенням ХХХІ-сесією Сколівської міської ради Львівської області № 35 їй відмовлено у наданні такого дозволу. Позивач вважала, що рішення ХХХІ-сесії Сколівської міської ради Львівської області від 21 липня 2010 року № 35 є незаконним та таким, що суттєво порушує її конституційні права.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просила суд: визнати незаконним рішення ХХХІ-сесії Сколівської міської ради Львівської області від 21 липня 2010 року № 35 про відмову у наданні дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування земельної ділянки для обслуговування деревообробного цеху допоміжних приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 визнати за нею право власності на земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою, площею 1,04 га.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2011 року позов ОСОБА_6 задоволено. Рішення ХХХІ-сесії Сколівської міської ради Львівської області від 21 липня 2010 року № 35 про відмову у наданні ОСОБА_7 дозволу на виготовлення містобудівного обґрунтування земельної ділянки для обслуговування деревообробного цеху та допоміжних приміщень, розташованих по АДРЕСА_2 визнано незаконним та скасовано. Позовну вимогу ОСОБА_6 про визнання за нею права власності на земельну ділянку площею 1,04 га, що розташована по АДРЕСА_2 залишено без розгляду.

25 серпня 2015 року Спільне підприємство "Львів-Торонто-Договір" ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП "Львів-Торонто-Договір" ЛТД у формі ТОВ) звернулось до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2011 року.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2015 року заяву СП "Львів-Торонто-Договір" ЛТД у формі ТОВ задоволено. Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Сколівської міської ради Львівської області про визнання незаконним рішення сесії Сколівської міської ради Львівської області від 21 липня 2010 року № 35 скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року рішення Сколівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2015 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявник, звертаючись із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2011 року вважав нововиявленою обставиною рішення апеляційного суду Львівської області від 5 серпня 2013 року, яким рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 травня 2010 року, яке стало підставою для ухвалення рішення, про перегляд якого просить заявник, скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 Заяву про перегляд рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2011 року заявником було подано до суду 25 серпня 2015 року, тобто останнім пропущено загальний строк три роки з часу ухвалення рішення та спеціальний - 1 місяць з часу ухвалення рішення апеляційним судом про скасування рішення Сколівського районного суду Львівської області від 13 травня 2010 року, які не підлягають поновленню.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року, ОСОБА_5 просить в частині скасування рішення Сколівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2015 року ухвалу апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2016 року залишити без змін, а в частині направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання перегляду за нововиявленими обставинами рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2011 року скасувати та постановити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви СП "Львів-Торонто-Договір" ЛТД у формі ТОВ, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що переглядаючи рішення Сколівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2015 року, апеляційний суд був позбавлений процесуального права направляти справу для вирішення питання, оскільки перелік повноважень апеляційного суду, передбачений частиною першою статті 307, статті 363 ЦПК України є вичерпним.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 361 ЦПК України, в редакції чинній на момент перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною першою статті 362 ЦПК України, в редакції чинній на момент перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції, заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду. При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Відповідно до статті 363 ЦПК України, в редакції чинній на момент перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції, рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ. Ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанції, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами втрачає законну силу.

З урахуванням наведеного, заявником пропущено встановлений частиною першою статті 362 ЦПК України, в редакції чинні на момент перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції, строк на звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Установивши зазначені обставини, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення Сколівського районного суду Львівської області від 12 листопада 2015 року та направив справу для правильного вирішення питання перегляду за нововиявленими обставинами рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2011 року за заявою СП "Львів-Торонто-Договір" ЛТД у формі ТОВ від 25 серпня 2015 року.

Доводи ОСОБА_5 про те, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу в частині направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, фактично вийшов за межі своїх повноважень, - безпідставні та не узгоджуються з матеріалами справи.

Разом з цим, слід зазначити, що ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2016 року відмовлено СП "Львів-Торонто-Договір" ЛТД у формі ТОВ у відкритті провадження про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 лютого 2011 року. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу СП "Львів-Торонто-Договір" ЛТД у формі ТОВ на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявникові.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.