Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське експлуатаційне підприємство № 2" про визнання наказу про звільнення недійсним,

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ "Добропільське експлуатаційне підприємство № 2" про визнання недійсним наказу про звільнення.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року.

ОСОБА_1 15 грудня 2017 року подала до Верховного Суду заяву про перегляд ухвали апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року у даній справі з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 355 ЦПК України 2004 року.

У прийнятті заяви про перегляд ухвали апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 36 та пункту 1 частини першої статті 44 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції, а у випадках, визначених процесуальним законом, - як суд першої або апеляційної інстанції, в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Закон України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Зазначеним Законом України ЦПК України (1618-15) викладено в новій редакції.

Отже, після 15 грудня 2017 року Верховний Суд, як суд касаційної інстанції у цивільних справах, має право у касаційному порядку переглядати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, визначені у частині першій статті 389 ЦПК України, і не має повноважень на перегляд судових рішень, ухвалених Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, тобто за процедурою, яка була передбачена главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) 2004 року.

Оскільки заявником подано заяву про перегляд ухвали апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року, саме 15 грудня 2017 року, тобто після набрання чинності зазначеною редакцією ЦПК України (1618-15) , якою не передбачено перегляд зазначених вище судових рішень Верховним Судом, у прийнятті вказаної заяви слід відмовити.

Керуючись статтею 389, частиною четвертою статті 393 ЦПК України,