Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на окрему ухвалу апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2016 року у складі суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 66 684 грн 68 коп. та 111 943 грн 46 коп., всього - 178 624 грн 14 коп.

У задоволенні інших вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у сумі 1 786 грн 24 коп.

Рішення судів мотивовані тим, що на час розгляду справи були відсутні правові підстави для обмеження прав позивача відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (1702-18) (далі - Закон), щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходились на рахунках ОСОБА_4, оскільки здійснення обмежень у користуванні коштами позивачем відповідно до зазначеного Закону є чітко регламентованим за терміном та процедурою, однак вказана процедура проведена банком із порушенням вимог Закону.

Окремою ухвалою апеляційного суду Луганської області від 30 листопада 2016 року доведено до відома правоохоронних органів за місцем розташування банківської установи про можливу наявність ознак злочину в діях особи чи групи осіб, пов'язаних з легалізацією кримінальних доходів чи фінансування тероризму, зокрема пов'язаних із зняттям готівкових коштів.

Окрема ухвала апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи апеляційним судом виявлено ознаки порушення вимог Закону, зокрема ознаки підозри проведення незаконних операцій за рахунками клієнта.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати окрему ухвалу апеляційного суду і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про винесення окремої ухвали, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що положення Закону не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли між сторонами у справі.

28 грудня 2017 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 211 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу.

Згідно зі статтею 320 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Таким чином, апеляційний суд, встановивши під час розгляду справи ознаки підозри проведення незаконних операцій за рахунками клієнта, зокрема неподання банку відповідних доказів на підтвердження мети здійснення багаторазових операцій за рахунком, правомірно постановив окрему ухвалу і направив її на адресу правоохоронних органів для вжиття заходів щодо усунення можливої наявності ознак злочину.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду