Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області у складі судді Пікули Н. В. від 30 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області у складі суддів: Лівандовської-Кочури Т. В., Федонюк С. Ю., Свистун О. В. від 10 листопада 2016 року,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, уточнивши його, до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, у якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_8 24 травня 2000 року їхній шлюб було розірвано, а син залишився проживати з позивачкою. Відповідач сплачував на її користь аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття.

Оскільки їхній син досягнув повноліття та продовжує навчатися на денній формі в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (строк навчання з 1 вересня 2015 року по 30 червня 2019 року), то він потребує коштів на проживання, харчування, придбання літератури тощо.

Володимир-Волинський міський суд Волинської області рішенням від 30 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року, позов задовольнив частково: стягнув з ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська Дніпропетровськоїобласті, на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку з його навчанням у розмірі по 1/10 частині всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25 лютого 2016 року і до закінчення ним навчання, але не довше ніж до досягнення сином віку 23 років; ухвалив, що рішення в частині стягнення аліментів підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_4 потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням сина в університеті, а відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року, ОСОБА_6 просить змінити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи судові рішення в справі, не взяли до уваги те, що позивачка може самостійно утримувати їхнього сина, а у відповідача є непогашена заборгованість за договором кредиту та за аліментами, він утримує також малолітнього та неповнолітнього синів і непрацездатну матір.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Судами встановлено, що сторони перебували в шлюбі до 24 травня 2000 року, у якому ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_8, який проживає за місцем реєстрації своєї матері ОСОБА_4 у м. Володимир-Волинському Волинської області.

ОСОБА_8 є студентом факультету "Інформаційні технології" денної форми навчання Національного університету біоресурсів і природокористування України за кошти державного бюджету.

Відповідно до довідки про доходи, виданої 2 червня 2016 року Національним університетом біоресурсів і природокористування України ОСОБА_8 з 1 січня 2016 року втратив право на отримання академічної стипендії, оскільки за результатами навчання у 1 семестрі 2015-2016 навчальних років мав середній бал успішності 3,0.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов частково, дійшли правильного висновку, що оскільки відповідач з урахуванням розміру доходу, що отримує як військовослужбовець, може надавати допомогу сину, який продовжує навчання, то з нього на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання повнолітньої дитини у розмірі 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, який є достатнім для потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання за кошти державного бюджету, проте потребує кошти на проїзд до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, харчування, купівлю одягу та приладдя для навчання.

При цьому необхідність надавати утримувати інших дітей та непрацездатну матір не виключають обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка її потребує.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 30 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.