Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства "Будінпромпроект" про визнання запису в трудовій книжці незаконним, зобов’язання внести зміни до запису в трудовій книжці та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 грудня 2009 року,

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював виконуючим обов'язки головного інженера приватного підприємства "Будінпромпроект" (далі – ПП "Будінпромпроект").

У зв'язку з виникненням конфліктної ситуації з керівництвом підприємства, 28 травня 2009 року він надіслав до підприємства заяву про звільнення його з роботи за угодою сторін.

Наказом від 22 червня 2009 року його звільнено з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи таке звільнення незаконним, позивач з урахуванням уточнень своїх вимог просив скасувати запис у його трудовій книжці про звільнення з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, зобов'язати відповідача внести в трудову книжку запис про його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 5 тис. грн.

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 2 жовтня 2009 року позов задоволено частково, ухвалено зобов'язати відповідача скасувати запис у трудовій книжці позивача про його звільнення за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, внести зміни в трудову книжку, а саме запис: "22.06.2009 року звільнений згідно з ст. 38 КЗпП України за власним бажанням"; стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 2 тис. грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 грудня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із доведеності появи ОСОБА_6 на роботі в нетверезому стані, що стало підставою звільнення його з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 п. 7 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Як роз'яснено в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що з вересня 2008 року позивач працював виконуючим обов'язки головного інженера ПП "Будінпромпроект".

Відповідно до акта, складеного 27 травня 2009 року працівниками ПП "Будінпромпроект" ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, встановлено, що 27 травня 2009 року о 15 год. 30 хв. ОСОБА_6 перебував на робочому місці в нетверезому стані, про що свідчив стійкий запах алкоголю з порожнини рота, неадекватна поведінка, бурхлива розмова, червоний колір обличчя.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, описом вкладення у рекомендований лист 28 травня 2009 року позивач надіслав ОСОБА_10, яка була керівником ПП "Будінпромпроект", заяву про звільнення його з роботи за згодою сторін з 25 травня 2009 року (а.с. 11, 12).

Відповідно до наказу підприємства від 29 травня 2009 року № 8/1/1 27 травня 2009 року о 15.30 год. було виявлено знаходження на робочому місці в нетверезому стані ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Наказом підприємства від 22 червня 2009 року № 10 ОСОБА_6 звільнено з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, враховуючи викладене, з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 можна погодитися. Рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване в касаційному порядку рішення апеляційного суду – залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.