розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі – ЗАТ КБ "ПриватБанк") про визнання умови кредитного договору нікчемною та визнання дій незаконними за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Сумської області від 6 травня 2010 року,

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 18 жовтня 2006 року між нею та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії було укладено кредитний договір № SUOWGK00000023, за яким банк надав їй кредит для придбання житла на суму 105 625 грн. строком до 20 жовтня 2021 року включно зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (14,04% річних) і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Однак відповідач в односторонньому порядку підвищив ставку за кредитом з 14,04% річних до 16,08% річних з 10 листопада 2008 року та до 27,25% річних з 1 лютого 2009 року. Позивачка просила визнати такі дії банку зі збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом незаконними; визнати недійсною умову кредитного договору, яка передбачає право банку змінювати процентну ставку в односторонньому порядку (підп. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору).

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: визнано недійсною умову кредитного договору № SUOWGK00000023 від 18 жовтня 2006 року підп. 2.3.1 п. 2.3 з 9 січня 2009 року; визнано неправомірними дії ЗАТ КБ "ПриватБанк" з підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за укладеним із ОСОБА_3 18 жовтня 2006 року кредитним договором з 9 січня 2009 року; зобов’язано відповідача провести відповідне перерахування сплачених позивачкою коштів.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 6 травня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено їй у задоволенні вимог про визнання недійсною умови кредитного договору № SUOWGK00000023 від 18 жовтня 2006 року, викладеної в підп. 2.3.1 п. 2.3 договору, щодо права банку на підвищення в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом; про визнання неправомірними дій ЗАТ КБ "ПриватБанк" з підвищення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом з 1 лютого 2009 року до 27,25% і про зобов’язання банку здійснити відповідне перерахування сплачених на його рахунок процентів за користування кредитом. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду в частині відмови у визнанні неправомірними дій ЗАТ КБ "ПриватБанк" зі збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом не відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 жовтня 2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Сумської філії було укладено кредитний договір № SUOWGK00000023, за умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 105 625 грн. на придбання житла строком до 20 жовтня 2021 року включно зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (14,04% річних), п. 2.3 договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, у тому числі в разі збільшення курсу долара США до гривні більш ніж на 10% порівняно з курсом долара США до гривні, установленим Національним банком України на момент укладення договору.

Установлено, що проценти за користування кредитом у розмірі 27,25% річних нараховувалися позивачці з 1 лютого 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій банку зі збільшення розміру процентної ставки, суд першої інстанції виходив із того, що ЗАТ КБ "ПриватБанк" з 1 лютого 2009 року фактично збільшило розмір процентів за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди позивачки, хоча на цей час уже була чинною ст. 10561 ЦК України (435-15) про заборону таких дій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду; визначив моментом збільшення розміру процентної ставки 5 січня 2009 року – дату видання банком відповідного наказу про це (а.с. 92) без урахування обставин справи, зокрема суперечливих правових позицій відповідача, висловлених у запереченні на позов (а.с. 34), заяві про перегляд рішення суду (а.с. 51), апеляційній скарзі (а.с. 70,71) та підп. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору щодо моменту набрання чинності зміненої ставки.

Так, договором передбачено, що ЗАТ КБ "ПриватБанк" надсилає позичальникові письмове повідомлення протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Коли наступає чинність такої ставки, договором не визначено, а суд цього питання не з’ясував.

У запереченні на позов і в заяві про перегляд рішення та в апеляційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" зазначив, що банк збільшує процентну ставку шляхом надіслання повідомлення. Крім того, в апеляційній скарзі банком зазначено, що цивільним законодавством чітко не врегульовано питання, з якого моменту відбувається зміна договору у разі реалізації права на односторонню зміну.

Суд не дав оцінки й п. 6 наказу банку від 5 січня 2009 року про зміну процентної ставки, яким зобов’язано бухгалтерію (ОСОБА_4) у строк до 1 березня 2009 року змінити процентні ставки за діючими кредитами згідно з п. 1 та п. 2 наказу.

Наведене свідчить про передчасність висновку апеляційного суду про набрання чинності змінами процентної ставки до набрання чинності ст. 10561 ЦК України (435-15) .

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в частині відмови ОСОБА_3 у визнанні неправомірними дій ЗАТ КБ "ПриватБанк" зі збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом з передачею справи в цій частині на розгляд апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 2 ст. ст. 338 ЦПК України.

У решті – судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують, тому касаційну скаргу в цій частині слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 337, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 6 травня 2010 року скасувати в частині відмови ОСОБА_3 у визнанні неправомірними дій закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" зі збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом і передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.