розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – комунальне підприємство "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 6" м. Запоріжжя (далі – КП "ВРЕЖО № 6" м. Запоріжжя) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, КП "ВРЕЖО № 6" м. Запоріжжя про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2010 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він зареєстрований і постійно мешкає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1. Крім нього, у квартирі зареєстровані та мешкають його колишня дружина – ОСОБА_4, яка є наймачем квартири, та син – ОСОБА_5 Загальна площа квартири становить 68,3 кв.м, житлова площа – 39 кв.м; усі кімнати у квартирі ізольовані.

Посилаючись на те, що відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні квартирою, замінили замки та вхідні двері у квартирі, позивач просив про усунення перешкод у користуванні вищезазначеним житловим приміщенням, зобов’язати відповідачів надати йому ключі від квартири, вселити його до спірної квартири, змінити договір найму житлового приміщення, виділити йому в користування жилу кімнату площею 13, 8 кв.м та визнати його наймачем за окремим договором найму на ізольовану кімнату площею 13, 8 кв.м у квартирі АДРЕСА_1.

У листопаді 2009 року ОСОБА_4 подала зустрічний позов про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням; зобов’язання КП "ВРЕЖО № 6" м. Запоріжжя зробити перерахування квартирних і комунальних платежів та з дня набрання чинності рішенням суду нарахувати суми квартирної плати й комунальних платежів виходячи з кількості зареєстрованих у квартирі осіб без урахування ОСОБА_3; зобов’язання відділу паспортної служби Хортицького району зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. Посилалася на те, що з жовтня 2006 року ОСОБА_3 не мешкає в спірній квартирі, не виконує своїх обов’язків щодо сплати вартості за користування квартирою та вартості комунальних послуг.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: зобов’язано ОСОБА_4, ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1; зобов’язано відповідачів видати позивачу ключі від вхідних дверей указаної квартири та вселити його. Зустрічні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2010 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 і часткове задоволення зустрічних вимог ОСОБА_4 Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1. У частині вимог ОСОБА_4 про перерахування квартирних і комунальних платежів відмовлено. Провадження в частині зустрічних вимог про зобов’язання зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому згідно зі ст. 214 ЦПК України рішення суду повинно відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд посилаючись на норми ч. 1 ст. 71, 72 ЖК України дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням. Такого висновку суд дійшов на підставі показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, квитанцій про оплату ОСОБА_4 комунальних послуг та квартирної плати, акта від 9 квітня 2010 року (а.с. 163) складеного працівниками ЖРЕД № 31 м. Запоріжжя та довідки ЖЕД № 17 (а.с. 6). До того ж, як на доказ відсутності ОСОБА_3 у спірній квартирі, суд апеляційної інстанції зіслався на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 жовтня 2008 року (а.с. 67), з тексту якої слідує, що станом на жовтень 2008 року ОСОБА_3 мешкав у квартирі, що суперечить доводам ОСОБА_4 про непроживання позивача у квартирі з жовтня 2006 року.

В свою чергу, судом не було прийнято до уваги доводи ОСОБА_3 про його відсутність у спірній квартирі з поважних причин, зокрема встановлення у спірній квартирі металевих дверей та відсутність у нього ключів від неї.

Цим доводам суд апеляційної інстанції оцінки не дав.

Викладене свідчить про те, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.