Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" (далі – ВАТ "ХБК") на рішення апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2009 року,

У квітні 2008 року ВАТ "ХБК" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 проживає в гуртожитку, який перебуває на балансі підприємства. Станом на 1 січня 2008 року ОСОБА_6 має заборгованість із плати за обслуговування будинку й прибудинкової території в розмірі 500 грн. 96 коп. та за спожиту електричну енергію в розмірі 45 грн. 58 коп. ВАТ "ХБК" просило стягнути з ОСОБА_6 указану заборгованість.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 2 березня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ "ХБК" 377 грн. 09 коп. заборгованості за проживання в гуртожитку та 45 грн. 58 коп. за спожиту електричну енергію. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ВАТ "ХБК" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 не має заборгованості з плати за користування гуртожитком, оскільки до оплати необгрунтовано включалися витрати на утримання гуртожитку.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

За положеннями ч. 3 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до п. 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) (далі – Положення), гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).

За п. 38 цього Положення (208-86-п) плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими

ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за

користування жилою площею і окремо плата за них не стягується . Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Судом установлено, що будинок № 136 по вул. Кримській у м. Херсоні, який актом приймання-передачі від 22 грудня 2006 року переданий ВАТ "ХБК" державі в особі Фонду державного майна України й залишений на балансі підприємства до його передачі в комунальну власність міста, є гуртожитком. 22 вересня 1998 року ОСОБА_6 видано ордер № 361 на право зайняття жилої площі в гуртожитку АДРЕСА_1, на якій вона мешкає та зареєстрована. ОСОБА_6 проживає в кімнаті в гуртожитку одна. Послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються мешканцям гуртожитку житлово-комунальним відділом ВАТ "ХБК". Нарахування сум оплати за проживання в гуртожитку здійснюється на підставі наказів ВАТ "ХБК" відповідно до калькуляції граничного розміру оплати в молодіжному гуртожитку № 3, до складу якої включено комунальні послуги та витрати на утримання гуртожитку з розрахунку на одну особу. ВАТ "ХБК" нарахував ОСОБА_6 борг за проживання в гуртожитку за період з серпня 2005 року до 1 січня 2008 року в сумі 500 грн. 96 коп. і за спожиту електричну енергію - 45 грн. 58 коп.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 року № 342 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (342-2005-п) державне регулювання за проживання в гуртожитку відмінено і ціни є вільними. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 276 (276-2008-п) внесені зміни до п. 12 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 (1548-96-п) , якими, зокрема, відновлені повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення) граничного розміру плати за проживання в гуртожитках (крім студентських гуртожитків) громадян України, осіб без громадянства та іноземців, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах.

Так, з урахуванням вимог абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону України від 16 травня 2008 року № 279-VI "Про Кабінет Міністрів України" постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 року № 342 (342-2005-п) набрала чинності з 3 червня 2005 року (з дня опублікування в газеті "Офіційний вісник України"), а постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 276 (276-2008-п) – з 4 квітня 2008 року (з дня опублікування в газеті "Урядовий кур’єр").

Отже, у період з 3 червня 2005 року до 4 квітня 2008 року встановлення плати за проживання в гуртожитках було виведено з-під державного регулювання та ціни були вільними.

Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову є передчасним, доводи ВАТ "ХБК" заслуговують на увагу й потребують перевірки.

Оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 8 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.