Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Альбатрос" до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Альбатрос", третя особа – Приморський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, про визнання права користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і поновлення реєстраційного обліку,

У листопаді 2004 року відкрите акціонерне товариство "Альбатрос" (далі – ВАТ "Альбатрос") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та виселення.

Зазначало, що на балансі товариства знаходиться гуртожиток АДРЕСА_1, який не ввійшов до статутного фонду товариства в процесі приватизації державного майна.

Користувачем кімнати АДРЕСА_1 у зазначеному гуртожитку був ОСОБА_6

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2003 року ОСОБА_6 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України.

Посилаючись на те, що ОСОБА_6 добровільно звільнити кімнату не бажає, чинить товариству перешкоди в користуванні кімнатою та, крім того, вказаною кімнатою незаконно користуються ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, просило виселити зазначених осіб із кімнати АДРЕСА_1 та зобов`язати їх не чинити перешкод товариству в користуванні зазначеною кімнатою.

У листопаді 2006 року ВАТ "Альбатрос" змінило заявлені позовні вимоги й просило виселити ОСОБА_6 зі спірної кімнати в гуртожитку та зобов`язати його не чинити перешкод товариству в користуванні вказаною кімнатою.

У грудні 2004 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ВАТ "Альбатрос", виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та поновлення реєстраційного обліку.

Зазначав, що рішенням Приморського народного суду м. Одеси від 27 грудня 1989 року зобов`язано Одеське взуттєве об`єднання імені Жовтневої революції надати йому окрему квартиру.

Під час приватизації правонаступника Одеського взуттєвого об`єднання імені Жовтневої революції - Одеського державного виробничого взуттєвого підприємства - гуртожитки підприємства не ввійшли до статутного фонду ВАТ "Альбатрос" і зараз перебувають на балансі товариства.

Посилаючись на те, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2003 року є незаконним, що він постійно мешкає в кімнаті АДРЕСА_1, є інвалідом, не має іншого житла та що, крім того, рішенням Приморського народного суду м. Одеси від 27 грудня 1989 року Одеське взуттєве об`єднання імені Жовтневої революції зобов`язано надати йому окрему квартиру, а ВАТ "Альбатрос" є правонаступником Одеського державного взуттєвого підприємства, просив зобов`язати виконавчий комітет Одеської міської ради, ВАТ "Альбатрос" виділити йому однокімнатну квартиру на виконання рішення Приморського народного суду м. Одеси від 27 грудня 1989 року або сплатити йому ринкову вартість такої квартири; зобов`язати ВАТ "Альбатрос" не чинити йому перешкод у користуванні кімнатою АДРЕСА_1; зобов`язати виконавчий комітет Одеської міської ради укласти з ним договір найму зазначеного жилого приміщення; стягнути з ВАТ "Альбатрос" на його користь 50 тис. грн. завданої моральної шкоди.

У подальшому змінив позовні вимоги та просив визнати за ним право користування кімнатою АДРЕСА_1, зобов`язати ВАТ "Альбатрос" не чинити йому перешкод у користуванні вказаною кімнатою; зобов`язати Приморський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області поновити його реєстраційний облік у зазначеному жилому приміщенні.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2009 року, у задоволенні позовних вимог ВАТ "Альбатрос" відмовлено, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право користування кімнатою АДРЕСА_1. Зобов`язано ВАТ "Альбатрос" не чинити ОСОБА_6 перешкод у користуванні вказаною кімнатою. Зобов`язано Приморський РВ ОМУ УМВС України в Одеській області поновити реєстраційний облік ОСОБА_6 за місцем проживання: АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ВАТ "Альбатрос" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ВАТ "Альбатрос" про виселення та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і поновлення реєстраційного обліку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2003 року, яким ОСОБА_6 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України, ґрунтується на припущеннях, ОСОБА_6 тривалий час мешкає в спірній кімнаті, іншого житла не має, є пенсіонером та інвалідом другої групи і, крім того, рішенням Приморського районного народного суду м. Одеси від 27 грудня 1989 року визнано за ОСОБА_6 право на отримання окремої квартири та зобов`язано Одеське взуттєве об`єднання імені Жовтневої революції надати йому таку квартиру, однак зазначене судове рішення не виконано, тому ОСОБА_6 набув права користування кімнатою АДРЕСА_1

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

За змістом пп. 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року (208-86-п) , та ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану в гуртожитку жилу площу.

Судом установлено, що гуртожиток АДРЕСА_1 належав Другій державній взуттєвій фабриці.

З 1960 року кімнатою АДРЕСА_1 у зазначеному гуртожитку користувалась ОСОБА_7

29 липня 1975 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 і за дозволом адміністрації підприємства як член сім`ї ОСОБА_7 вселився до спірної кімнати.

У 1985 році шлюб між ними було розірвано за рішенням суду.

Рішенням Приморського районного народного суду м. Одеси від 27 грудня 1989 року визнано за ОСОБА_6 право на отримання окремої квартири та зобов`язано Одеське взуттєве об`єднання імені Жовтневої революції надати йому таку квартиру.

У подальшому Одеське державне виробниче взуттєве підприємство було приватизоване ВАТ "Альбатрос", житловий фонд підприємства не ввійшов до статутного фонду товариства, а залишився в державній власності та перебував на балансі товариства.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2003 року ОСОБА_6 визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України.

Рішенням Одеської міської ради від 26 серпня 2004 року надано згоду на передачу зазначеного гуртожитку з державної власності до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Також установлено, що рішенням Одеської міської ради від 11 лютого 2009 року було затверджено акт приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Суд першої інстанції в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2003 року, яке вступило в законну силу, ОСОБА_6 було визнано таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України, і що єдиною підставою для вселення на надану в гуртожитку жилу площу є ордер, який після визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, йому не видавався.

Апеляційний суд на вказані порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону уваги не звернув і, установивши, що рішенням Одеської міської ради від 11 лютого 2009 року було затверджено акт приймання-передачі з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитку та інженерних мереж, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не перевірив, чи підтримує відповідний уповноважений на представництво територіальної громади м. Одеси орган заявлені ВАТ "Альбатрос" вимоги про виселення ОСОБА_6, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Альбатрос" задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.