Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя,

У квітні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила визнати за нею право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 та на ? частину надвірних споруд, визначити порядок користування цим будинком, виділивши їй перший поверх цього будинку, усунути перешкоди у користуванні вказаним майном шляхом її вселення у спірний будинок. Також просила визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0699 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0301 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2, а також визначити порядок користування вказаними земельними ділянками та стягнути на її користь з відповідача вартість ? частини спірного гаражу, розташованого у гаражному кооперативі "Мрія".

В обґрунтування позову зазначала, що з 1985 року по 2004 рік перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу ними придбане спірне майно, яке є їх спільною сумісною власністю, у зв’язку з чим і просила визнати за нею право власності на ? його частину.

Оскільки відповідач не визнає її права на це майно, а також створює їй неможливі умови для проживання у будинку АДРЕСА_1, просила усунути перешкоди у користуванні спірним майном.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: проведено поділ спільного майна подружжя; визнано за позивачкою право власності на 48/100 частин будинку АДРЕСА_1, частка ОСОБА_7 визначена у 52/100 частин.

Виділено ОСОБА_6 на 48/100 частин спірного будинку наступні приміщення: у житловому будинку літ. А: гараж 1-2 площею 50,3 кв.м, що знаходиться в підвалі будинку; приміщення першого поверху: частину коридору 1-1 площею 2, 20 кв.м.; хол 1-2 площею 24,7 кв.м; житлову кімнату 1-3 площею 23,1 кв.м; кухню 1-4 площею 22,5 кв.м; комору 1-5 площею 10,8 кв.м; коридор 1-6 площею 8,9 кв.м.

Виділено ОСОБА_7 на 52/100 частин спірного будинку наступні приміщення: у житловому будинку літ. А у підвальному приміщенні: коридор 1-1 площею 7,7 кв.м; котельну 1-3 площею 5,5 кв.м; комору 1-4 площею 11,9 кв.м; комору 1-5 площею 12,0 кв.м; коридор 1-7 площею 4,7 кв.м; у приміщенні першого поверху: частина коридору 1-1 площею 7,6 кв.м; у приміщенні другого поверху :коридор 2-7 площею 10,6 кв.м;житлову кімнату 2-8 площею 22,3 кв.м; житлову кімнату 2-9 площею 18,4 кв.м;туалет 2-10 площею 13,6 кв.м; ванну 2-11 площею 5,8 кв.м; житлову кімнату 2-12 площею 13,6 кв.м; комору 2-13 площею 13,0 кв.м; коридор 2-14 площею 10,8 кв.м.

Зобов’язано ОСОБА_6 провести наступні переобладнання: в приміщенні підвалу закласти дверний отвір з гаража 1-2 площею 50,3 кв.м в коридор 1-1 площею 7,2 кв.м, демонтувати перегородку між приміщеннями 1-6 площею 8,9 кв.м і 1-1 площею 9,8 кв.м, встановити перегородку на відстані 1 метра від сходового маршу так, щоб приміщення 1-6 мало площу 11,2 кв.м, а приміщення 1-1 - площу 7,6 кв.м.

Зобов’язано ОСОБА_7 усунути перешкоди ОСОБА_6 в користуванні власністю шляхом її вселення у будинок АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 змінивши частку ОСОБА_7 з цілої до ? частини.

Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 виділивши ОСОБА_6 та ОСОБА_7 земельну ділянку площею 68,45 кв.м під житловим будинком, земельну ділянку площею 278,55 кв.м під двором та городом, кожному по червоній лінії поділу згідно додатку № 2.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за різницю виділеної реальної частки домоволодіння у розмірі 5 238 грн. 70 коп., а також вартість ? частини кам’яного гаража № 171-би, розташованого в гаражному кооперативі "Мрія" у розмірі 6 316 грн., всього стягнуто 11 554 грн. 70 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 10 січня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушується питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, спільною сумісною власністю подружжя та їх поділу, в зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 22, 25, 27-1 Кодексу про шлюб та сім ю України, чинного на час виникнення спірних відносин, спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними у період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об’єктом права приватної власності.

Статтею ст. 60 Сімейного кодексу України також передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Встановлено, що 16 грудня 1994 року відповідач за договором купівлі-продажу у спільну власність з позивачкою купив спірний недобудований будинок готовністю 47 %.

У встановленому законом порядку законність укладення цього договору не оспорена, цей договір недійсним не визнано.

ОСОБА_7 не доведено, що недобудований будинок готовністю у 47 % у 1994 році у період шлюбу з позивачкою за договором купівлі-продажу був придбаний саме за його особисті кошти та є його особистою приватною власністю.

При переході права власності на будівлю та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з нормами ст. 30 ЗК України до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі.

Тому задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суди правильно виходили із того, що сторони з 17 серпня 1985 року до 22 червня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі та у період сумісного життя на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 1994 року придбали недобудований житловий будинок АДРЕСА_1, який ними за спільні кошти добудований та у 1996 року введений в експлуатацію. 21 серпня 1996 року на ім’я відповідача видано свідоцтво про право власності на цей будинок.

Згідно державного акта про право приватної власності ОСОБА_7 набув на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 1994 року право власності на земельну ділянку площею 0,0699 га, яка розташована по АДРЕСА_1, на якій знаходиться спірний будинок.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвально з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального й процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 10 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.