Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Одеської міської ради, ОСОБА_7 та Суворовського РВ УМВС України в Одеській області про визнання права користування жилим приміщенням, виселення, вселення й скасування реєстрації права власності; за позовом ОСОБА_7 до Одеської міської ради та ОСОБА_6 про встановлення факту перебування на утриманні, визнання права власності на спадкове майно,

У квітні 1999 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, Одеської міської ради та Суворовського РВ УМВС України в Одеській області про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1, виселення, вселення її й скасування реєстрації права власності ОСОБА_7, посилаючись на те, що у 1986 році вона, як дільничний лікар, при виконанні своїх посадових обов’язків познайомилася з ОСОБА_8, яка на той час була власником вказаної квартири. За проханням останньої та людини похилого віку, вони стали проживати спільно у вказаній квартирі, разом вели господарство, мали єдиний бюджет, вона оплачувала комунальні послуги. Після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 поховала її і залишилася проживати у спірній квартирі.

У червні 1999 року ОСОБА_7 звернулася до суду про встановлення факту перебування на утриманні, визнання права власності на спадкове майно посилаючись на те, що з квітня 1997 року вона постійно проживала у спірній квартирі і це пов’язано з тим, що ОСОБА_7 є хворою самотньою людиною, місця реєстрації у неї не було, пенсію і соціальну допомогу вона не отримувала, а ОСОБА_8 надавала їй утримання й матеріальну допомогу.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 21 червня

2007 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням, виселення, вселення й скасування реєстрації права власності, відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 про встановлення факту перебування на утриманні, визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Зобов’язано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знятись з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_7- виселитись із квартири АДРЕСА_1. Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_7 на спірну квартиру.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 грудня 2007 року рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 червня 2007 року змінено та викладено його резолютивну частину у наступній редакції: в задоволенні позову ОСОБА_6 до Одеської міської ради, ОСОБА_7 та Суворовського РВ УМВС України в Одеській області про визнання права користування жилим приміщенням, виселення, вселення й скасування реєстрації права власності, відмовлено та в задоволенні позову ОСОБА_7 до Одеської міської ради, ОСОБА_6 про встановлення факту перебування на утриманні, визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушується питання про скасування рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 червня 2007 року та рішення Одеської області від 27 грудня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 та ухвалення в цій частині нового рішення, у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8, не заливши заповіту, і після її смерті відкрилася спадщина у вигляді вказаної квартири АДРЕСА_1.

Згідно з відповіддю Завідуючої Четвертої Одеської державної нотаріальної контори від 7 травня 1999 року після смерті ОСОБА_8 до нотаріальної контори ніхто не звертався, а спадкова справа не заводилась.

Копія форми №1 на ОСОБА_7 та довідка за №74 від 4 березня 2003 року вказують на те, що у неї є троє повнолітніх дітей, та вона проживала без реєстрації по АДРЕСА_2 у гуртожитку Автозбірного заводу, що в свою чергу спростовує обґрунтування позовних вимог ОСОБА_7

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_8 померла у віці 78 років, та хворіла на хронічні захворювання судин головного мозку та потребувала матеріальної допомоги, і тому не могла надавати постійну допомогу, яка б була основним джерелом засобу існування іншої особи.

Довідками №170, 171 від 1 квітня 1999 року про склад сім’ї та прописки у спірній квартирі, та договору купівлі продажу від 23 жовтня 2001 року квартири АДРЕСА_4, із якого вбачається, що зазначена квартира належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, спростовуються обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6

Крім того, посилання ОСОБА_6 та її представника на договір довічного утримання" від 24 квітня 1998 року є також безпідставними, оскільки він відповідно до статей 48, 59 ЦК УРСР є недійсним з моменту його укладання, що підтверджується рішенням Маліновського районного суду міста Одеси від 17 квітня 2003 року про відмову ОСОБА_9 у визнанні дійсним зазначеного договору, залишеним без змін ухвалами апеляційної і касаційної інстанцій.

Отже суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не довели суду тих обставин, на які вони посилалися, як на підставу своїх позовних вимог.

Змінюючи резолютивну частину рішення, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 права на спірне житло не набули, тому й у суду першої інстанції не було підстав частково задовольняти позовні вимоги щодо виселення та зняття з реєстрації.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, касаційна скарга підлягає відхиленню із залишенням судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 грудня

2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.