Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, процентів, штрафу за неналежне виконання зобов`язань, визнання договору застави дійсним, зобов`язання вчинити дії,

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 500 тис. грн. боргу за договором позики, 11 147 грн. 27 коп. процентів за користування позикою, 25 тис. грн. штрафу за неналежне виконання зобов`язань. Визнано дійсним договір застави майна, укладений 10 березня 2008 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 Внесено до реєстру заборон відчуження рухомого та нерухомого майна запис про заставу нежилого приміщення першого поверху № 38-1 – 38-5 у літ. "А-5", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_7

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_8 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, процентів, штрафу за неналежне виконання зобов`язань, визнання договору застави дійсним, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_8 закрито з підстав, передбачених ч. 1 ст. 292 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду й передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, процентів, штрафу за неналежне виконання зобов`язань, визнання договору застави дійсним, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_8, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_8 участі у справі не брав і що вирішення спору між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики, процентів, штрафу за неналежне виконання зобов`язань, визнання договору застави дійсним, зобов`язання вчинити дії не зачіпає інтересів ОСОБА_8, тому в нього відсутнє право на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2010 року.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 500 тис. грн. боргу за договором позики, 11 147 грн. 27 коп. процентів за користування позикою, 25 тис. грн. штрафу за неналежне виконання зобов`язань. Визнано дійсним договір застави майна, укладений 10 березня 2008 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 Внесено до реєстру заборон відчуження рухомого та нерухомого майна запис про заставу нежилого приміщення першого поверху № 38-1 – 38-5 у літ. "А-5", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_7

Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_8 оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_8 зазначав, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 30 березня 2009 року на його користь із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 солідарно стягнуто 7 355 102 грн. 32 коп. у рахунок боргу, указане рішення вступило в законну силу й постановою державного виконавця від 19 листопада 2009 року на нежиле приміщення першого поверху № 38-1 – 38-5 у літ. "А-5", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_7, накладено арешт, та що задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання договору застави нежилого приміщення першого поверху № 38-1 – 38-5 у літ. "А-5", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, дійсним порушує його право на задоволення вимог про стягнення боргу за рахунок реалізації зазначеного нерухомого майна в порядку виконання судового рішення.

Апеляційний суд на порушення вимог процесуального закону зазначені доводи ОСОБА_8 належним чином не перевірив і дійшов передчасного висновку про відсутність у нього права на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 січня 2010 року.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2010 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.