Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Подільського РУГУ МВС України у м. Києві, про зобов’язання не чинити перешкоди в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку й за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8, кредитної спілки "Перший кредитний альянс", треті особи: ОСОБА_9, приватний нотаріус Кучеренко Наталія Петрівна, про визнання недійсними договору купівлі-продажу, довіреності та договору іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2008 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2005 року, укладеного між ним та ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_7, і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., він є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що колишній власник квартири, ОСОБА_7, добровільно відмовляється звільнити належну йому квартиру, ОСОБА_6 просив зобов’язати відповідачку не чинити йому перешкод у користуванні власністю; виселити останню зі спірної квартири та зобов’язати відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві зняти ОСОБА_7 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсними договір іпотеки, укладений між нею та кредитною спілкою "Перший кредитний альянс" 29 липня 2005 року, доручення на ім’я ОСОБА_8, а також договір купівлі-продажу належної їй квартири, укладений від її імені ОСОБА_8 з ОСОБА_6

Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до свідоцтва про право власності їй належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка є єдиним місцем її проживання, і наміру продавати її вона не мала. Квартира вибула з її власності поза її волею, унаслідок шахрайських дій з боку ОСОБА_9 та працівників кредитної спілки "Перший кредитний альянс". 29 липня 2005 року ОСОБА_9 уклала з кредитною спілкою кредитний договір №161/02, за умовами якого й отримала кредит у сумі 115 тис. грн. строком на два роки під 29% річних, який не мала наміру повертати, про що було відомо кредитній спілці, оскільки остання неодноразово користувалася її послугами, брала кредити, які не повертала. Обов’язковою умовою надання ОСОБА_9 кредиту за цим договором була передача в іпотеку належної ОСОБА_7 квартири. У зв’язку із чим вона виступила майновим поручителем.

29 липня 2005 року між нею та кредитною спілкою "Перший кредитний альянс" був укладений договір іпотеки, за умовами якого з метою забезпечення виконання взятих на себе ОСОБА_9 зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_7 передала в іпотеку належну їй однокімнатну квартиру. Договір іпотеки було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. У цей самий день, 29 липня 2005 року, цим самим нотаріусом Кучеренко Н.П. було посвідчено довіреність на ім’я ОСОБА_8 на право розпорядження спірною квартирою від імені ОСОБА_7 20 жовтня 2005 року за договором купівлі-продажу її квартира була продана представником кредитної спілки ОСОБА_12 ОСОБА_6

Посилаючись на те, що кредитний договір, договір іпотеки, довіреність, а також договір купівлі-продажу спірної квартири були укладені нею під впливом обману, у результаті зловмисної домовленості між відповідачами, а саме між кредитною спілкою та ОСОБА_9, яка вже неодноразова брала кредити під заставу чужих квартир та не повертала їх, що підтверджується постановою Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві про порушення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 просила визнати зазначені договори недійсними на підставі ст. ст. 215, 216, 230, 234 ЦК України.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 2 липня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2008 року, позов ОСОБА_6 задоволено: зобов’язано ОСОБА_7 не чинити перешкоди позивачу в здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1; виселено ОСОБА_7 із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення; зобов’язано відділ у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Подільського РУГУ МВС України у м. Києві зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_7 за вказаною адресою; у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом ухвала апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України. Зокрема, у ній повинні бути викладені встановлені судом першої інстанції обставини, узагальнені доводи апеляційної скарги, мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався. При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини й факти, що спростовують її доводи.

Проте зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Суд узагалі не перевірив доводів апеляційної скарги, а також законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, не навів ніяких мотивів прийнятого ним рішення; не зазначив будь-яких обставин, які б спростували доводи скарги.

ухвала суду взагалі не містить будь-яких висновків щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_7

За таких обставин колегія суддів Судової палати вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.