Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" про зобов’язання вчинити певні дії за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" (далі – ВАТ "Кримський содовий завод") на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2010 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1 квітня 1985 року до 7 травня 1999 року вона працювала на підприємстві відповідача на посаді роздавальника нафтопродуктів, робота на якій дає право на пільгову пенсію відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (162-94-п) . Позивачка просила зобов’язати ВАТ "Кримський содовий завод" видати їй довідку про пільговий характер роботи за Списком № 2.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2010 року, позов задоволено. Зобов’язано ВАТ "Кримський содовий завод" видати ОСОБА_6 довідку про пільговий характер роботи на підприємстві в період з 1 квітня 1985 року до 7 травня 1999 року на посадах: роздавальника нафтопродуктів автотранспортного цеху, старшого роздавальника нафтопродуктів автотранспортного цеху, старшого комірника автотранспортного цеху – на право виходу на пенсію в 50 років зі стажем роботи 14 років 1 місяць 6 днів.

У касаційній скарзі ВАТ "Кримський содовий завод", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ВАТ "Кримський содовий завод" підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що професія зливальника-розливальника, зайнятого на зливанні-розливанні шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки, відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) , що надає право позивачці на одержання пенсії на пільгових умовах.

Проте погодитись із таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судом установлено, що з 1 квітня 1985 року до 7 травня 1999 року позивачка працювала у ВАТ "Кримський содовий завод" на посадах: роздавальника нафтопродуктів автотранспортного цеху, старшого роздавальника нафтопродуктів автотранспортного цеху, старшого комірника автотранспортного цеху, до обов’язків якої входили відання та роздавання нафтопродуктів, які є шкідливими речовинами не нижче 3 класу небезпеки, у зв’язку із чим проходила відповідну атестацію. О скільки посада, яку займала ОСОБА_6, не відноситься до пільгової для призначення пенсії за Списком № 2, відповідачем було відмовлено в наданні їй довідки про те, що посада, яку вона займала, дає їй право на одержання пенсії на пільгових умовах .

Відповідно до ст. 49 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) .

Відповідно до підпунктів 1, 2 п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) , у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудові книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Дана довідка призначена для подальшого її надання особою, що оформлює пенсію, відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.

За таких обставин суд не дав оцінки позовній вимозі про те, чи є в нього повноваження для зобов’язання ВАТ "Кримський содовий завод" надати позивачці довідку про пільговий характер роботи на підприємстві із зазначенням часу та робіт.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. Дана норма також передбачена в ст. 100 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Отже, на період роботи ОСОБА_6 – з 1985 року до 1999 року – право на пільгове пенсійне забезпечення визначалося за Списками № 1 і № 2, затвердженими не тільки постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) , але й постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 (v1173400-56) , постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (va010400-91) , постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року.

Проте в жодному з наведених Списків право на пільгове пенсійне забезпечення професії роздавальника нафтопродуктів і комірника нафтопродуктів не підтверджується.

Як убачається з позовної заяви, ОСОБА_6 обґрунтовувала позов тим, що її професія роздавальник нафтопродуктів зазначена в постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (162-94-п) у розділі ХХVІІІ (транспорт), розділі ХХХІІІ (загальні професії), але це не відповідає дійсності, оскільки ця професія стосується робітників залізничного транспорту, зайнятих у пунктах наливу та зливу сервісної нафти та їдких речовин, тоді як позивачка працювала в автотранспортному цеху ВАТ "Кримський содовий завод".

У п. 2 роз’яснень Міністерства соціального захисту населення України від 10 травня 1994 року № 01-3/406-02-2 (v02-2283-94) "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах", зазначено, що робітники, професії і посади яких передбачені в Списках № 1 і № 2, користуються правом на пенсію за віком при умові, якщо їх праця в період роботи після введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) відповідає умовам (показникам), зазначеним у списках, що повинно підтверджуватися результатами атестації робочих місць на підприємствах і в організаціях.

Крім того, пп. 3, 4.1 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , передбачено, що до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 10, 212, 214 ЦПК України не встановив фактичних обставин для правильного вирішення справи і не дав належної оцінки доводам відповідача про те, що в 1992 році та в 1999 році на підприємстві були проведені атестації робочих місць та визначено перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій, цехів та посад робітникам, яких за результатами атестації підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 і № 2 (а.с. 85-108).

На вказані порушення норм матеріального та процесуального права не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримський содовий завод" задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.