Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - садівниче товариство "Приозерний", про встановлення обов'язку провести перебудову гаражу, за зустрічним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: садівниче товариство "Приозерний", про проведення перебудови,

У січні 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про встановлення обов'язку провести перебудову гаражу, посилаючись на те, що вона за договором дарування від 30 січня 1995 року є власником будинку, який розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 у садовому товаристві "Приозерний". Будинок збудовано попереднім власником ОСОБА_9 у 1980-1981 роках з відступом від існуючого сараю сусідів - відповідачів на 1,5 м. Відповідно до п. 10 статуту СТ "Приозерний" члени товариства можуть будувати на виділених їм земельних ділянках садові будинки з відступом від червоної лінії не менше як на 3 метри.

У травні 2006 року відповідачі розпочали будівництво гаражу на своїй ділянці, на даний момент гараж вже збудований та знаходиться на межі, що розподіляє ділянки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1. Покрівля гаражу перетинає межу та звисає над її земельною ділянкою. Коли йде дощ, вода з покрівлі гаражу відповідачів стікає на її земельну ділянку, унаслідок чого стіна її будинку завжди сира, що призводить до його руйнування.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідачі подали зустрічний позов до ОСОБА_6 про проведення перебудови будинку, посилаючись на те, що ОСОБА_7 є власником земельної ділянки № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та будинок позивачки збудований у порушення норм закону поруч з межею. В обґрунтування позову зазначали, що обидві земельні ділянки входять до складу СТ "Приозерний", надавались у користування, а згодом і у приватну власність з цільовим призначенням – для ведення садівництва. При користуванні земельною ділянкою №НОМЕР_2, будівництві садового будинку, господарських та інших будівель вони дотримувались вимог закону і статуту СТ "Приозерний". На відміну від їхнього садового будинку, будинок і веранда позивачки побудовані з порушенням норм, які встановлені статутом СТ "Приозерний", зокрема: будинок збудований таким чином, що одна його частина розташована на відстані 1,5 метра від паркану, а інша - 20-25 см від межі. Такі порушення призводять до постійного стікання води в декількох місцях з покрівлі будинку № НОМЕР_1 на їхній будинок та їхню земельну ділянку, а це в свою чергу погіршує якісні властивості землі, руйнує їхній садовий будинок і господарські будівлі, затемнює та забруднює частину земельної ділянки. Про ці порушення ОСОБА_6 знає, але не бажає нічого робити для їх усунення. Після її звернення до суду із позовом, вони також змушені були звернутися з метою захисту своїх прав до суду із зустрічним позовом, в якому просили зобов'язати позивачку провести перебудову садового будинку № НОМЕР_1, який належить їй на праві приватної власності таким чином, щоб цей садовий будинок мав відступ від паркану, який розділяє їх земельні ділянки не менше 3 метрів та відшкодувати ОСОБА_7 за рахунок ОСОБА_6 судові витрати в сумі 1 374,50 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2008 року, позов ОСОБА_6 про встановлення обов'язку провести перебудову гаражу задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_7 провести перебудову будівлі, розташованої на її земельній ділянці № НОМЕР_2 при СТ "Приозерний" таким чином, щоб ця будівля мала відступ від паркану, що розділяє земельні ділянки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 не менше 1,5 метрів.

Зустрічний позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про проведення перебудови задоволено, зобов'язано ОСОБА_6 провести перебудову садового будинку № НОМЕР_1, який належить їй на праві приватної власності та розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 при СТ "Приозерний" таким чином, щоб цей садовий будинок мав відступ від паркану, який розділяє земельні ділянки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 не менше 3 метрів.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушується питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених ОСОБА_6 позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи позовні вимоги обох сторін, суди виходили із того, що ними обома порушені: Правила забудови м. Києва, затверджені рішенням Київської міської ради № 11/2587 від 21 січня 2005 року, розділ 2 статуту садівницького товариства "Приощзерне", затвердженого 10 жовтня 2000 року, вимоги ст. 103 Земельного Кодексу України, ч. 3 ст. 375 ЦК України та Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) .

Проте таких висновків суди дійшли усупереч встановленим обставинам, матеріалам справи та вимогам законодавства.

Судами встановлено, що забудовником садового будинку на земельній ділянці № НОМЕР_1 у СТ "Приозерний" була ОСОБА_9, яка з 1980 року, будучи членом цього товариства, на виділеній їй земельній ділянці № НОМЕР_1 розпочала будівництво садового будинку, який збудувала у 1981 році. Будівництво здійснено з відступом від існуючого на той час сараю відповідачів на 1,5 метри.

У 1994 році, з дозволу відповідних державних органів, будинок ОСОБА_9 прийнято в експлуатацію, зареєстровано, отримано на нього відповідну технічну документацію та 30 січня 1995 року цей будинок подаровано позивачці.

У березні 2003 року позивачка приватизувала земельну ділянку. При її приватизації сусіди, у тому числі відповідачі, ніяких претензій до неї з приводу розташування будинку, межі тощо не мали.

Зобов’язуючи позивачку перенести будинок, суди не перевірили, яке саме законодавства та правила щодо забудови садових будинків діяли на момент забудови цього будинку у 1980-1981 роках.

Згідно положень ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Крім того, рішення державних органів щодо прийняття цього будинку в експлуатацію, його реєстрації тощо не оспорюється, вони не скасовані, тому висновки судів щодо порушень Правил забудови м. Києва, положень статуту садового товариства та іншого зазначеного законодавства не узгоджуються з існуючими рішеннями державних органів, які прийняли будинок в експлуатацію та про його реєстрацію.

Рішення судів щодо задоволення позову ОСОБА_6 відповідачі не оскаржували, - погодилися з його висновками про порушення ними правил забудови садових будинків, інших споруд на земельній ділянці садового товариства "Приозерний".

Проте судами також щодо них неправильно застосовані норми матеріального права, що в розумінні положень ч. 3 ст. 335 ЦПК України дає суду касаційної інстанції підстави для скасування рішень судів, виходячи за межі доводів касаційної скарги.

Так, зобов’язуючи відповідачів провести перебудову будівлі відповідачів на певну відстань від межі земельних ділянок, суди не перевірили, а чи можливо усунути порушення прав сторін іншим способом (наприклад, перебудовою покрівлі, здійснення водовідбору з покрівлі обох будівель тощо) з метою їх добросусідства та незначна перебудова обох будівель влаштовувала б кожну з них (ст.ст. 103,104 ЗК України).

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 червня

2007 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.