Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про поділ спільного майна подружжя,

У вересні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом та просила поділити спільне майно подружжя, визнати за нею право власності на придбаний у період шлюбу з ОСОБА_7 залізний кіоск та земельну ділянку площею 0,25 га в с. Гайовому Барського району Вінницької області; за ОСОБА_7 визнати право власності на земельну ділянку розміром 0,25 га у тому ж селі; визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,056 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль САЗ 3507, номерний знак НОМЕР_1, а за ОСОБА_7 - на мотоцикл, номерний знак НОМЕР_2.

У жовтні 2006 року ОСОБА_7, не погоджуючись із заявленим позовом, звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами та просив виділити йому на праві власності металевий кіоск, який знаходиться на належній йому земельній ділянці по АДРЕСА_1, а позивачці - земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану у с. Гайовому Барського району, а також товар, який знаходиться у кіоску.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2007 року позови задоволені частково: визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0, 25 га в с. Гайовому Барського району, зареєстровану на її ім’я, а також право власності на товар, який знаходиться в металевому кіоску по АДРЕСА_1 і на мотоцикл, державний номер НОМЕР_2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За ОСОБА_7 визнано право власності на металевий кіоск, розташований в АДРЕСА_1 та на земельну ділянку розміром 0,24 га в с. Гайове Барського району, зареєстровану на його ім’я.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2008 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, обов’язково мати мотивувальну частину.

Мотивувальна частина повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог, зокрема поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Проте рішення суду першої інстанції не відповідає цим положенням закону.

Так, суд визнав за позивачкою право власності на товар, який знаходиться у кіоску за відсутності доказів того, що це за товар, його кількість, найменування, а також його вартість.

Посилання суду на те, що товар, який ніби то є у кіоску придбаний на взятий у 2004 році ОСОБА_7 кредит на суму 5 тис. грн., не свідчить про те, що на час розгляду справи в кіоску знаходився саме цей товар та саме на цю суму.

ОСОБА_6 зазначала, що нею здійснюється продаж товарів продовольчої групи, тому куплений у 2004-2005 році товар, про який зазначає ОСОБА_7, не міг знаходитися у кіоску на день припинення з ним шлюбних відносин та на час розгляду справи.

Проте ці пояснення судом не перевірені, доказів на їх спростування ОСОБА_7 не надано.

Позивачка також зазначала, що 10 листопада 2006 року нею у банку був взятий інший кредит на суму 15 тис. грн. та ці кошти були нею витрачені на придбання іншого товару, який й знаходиться у кіоску.

Крім того, виділяючи ОСОБА_7 спірний кіоск, суди виходили лише із того, що він знаходиться на земельній ділянці, розташованій у АДРЕСА_1 та виділеній відповідачу.

Проте відповідачем доказів того, що спірний кіоск знаходиться саме на цій земельній ділянці не надано, а пояснення позивачки про те, що спірний кіоск знаходиться на земельній ділянці площею 15 кв. м, що розташована у АДРЕСА_1, яка була їй надана в оренду згідно укладеного між нею та Барською міською радою договору оренди земельної ділянки від 17 січня 2006 року не перевірені.

На зазначені порушення вимог закону не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Барського районного суду від 18 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.