Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське" про повернення безпідставно набутої земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Срібнянського районного суду від 15 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 серпня 2010 року,

У травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське" про розірвання договору оренди. Позичав зазначав, що в березні 2007 року уклав з відповідачем договір, за яким передав останньому в оренду належну йому земельну ділянку площею 2,16 га. Посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди, позивач просив про його розірвання.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив витребувати від відповідача належну йому земельну ділянку як таку, якою відповідач користується без достатньої правової підстави, адже земельна ділянка використовується відповідачем на підставі договору, який через недосягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі не є укладеним і права користування землею для відповідача не породжує.

рішенням Срібнянського районного суду від 15 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27 серпня 2010 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в позові про повернення безпідставно набутої земельної ділянки суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач користується спірною земельною ділянкою на підставі укладеного з позивачем договору її оренди і позивачем не доведено факту використання її відповідачем без достатньої правової підстави.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід’ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом (161-14) .

На порушення цієї норми Закону (161-14) до підписаного сторонами документу не долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що унеможливлює її ідентифікацію, особливо з врахуванням того, що позивачу належить земельна ділянка площею 3,76 га (а.с. 21), а предметом договору є земельна ділянка площею 2,16 га (а.с. 7 – 10).

Разом з тим інформація про об’єкт оренди (місце розташування земельної ділянки), як зазначено вище, є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Отже, підписаний сторонами документ не містить необхідної інформації про об’єкт оренди як одну з істотних умов договору оренди землі, тобто договір не є укладеним. Не укладений договір не породжує для його сторін прав та обов’язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

У разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 ЦК України (435-15) . На зазначене звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 (v0009700-09) року.

Положення ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якого недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним, застосуванню не підлягає, оскільки суперечить змісту ч. 1 ст. 215 прийнятого пізніше ЦК України (435-15) , згідно з якою недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Отже, договір оренди земельної ділянки не є укладеними, відтак, відповідач користується нею без достатньої правової підстави, а позивач вимагає повернення від відповідача безпідставно набутого майна.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України, відповідно до яких набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Суд на зазначене положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування й ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ч. 1 ст. 368, ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

рішення Срібнянського районного суду від 15 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 серпня 2010 року скасувати.

Витребувати від приватного сільськогосподарського підприємства "Сокиринське" земельну ділянку площею 2,16 га, яка знаходиться на території Сокиринської сільської ради Срібнянського району Чернігівської області, та повернути її ОСОБА_6.

рішення оскарженню не підлягає.