розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі – ПАТ КБ) "ПриватБанк" про визнання дій неправомірними,

У січні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (після зміни типу товариства – ПАТ КБ "ПриватБанк"), посилаючись на те, що 8 грудня 2006 року він уклав із банком кредитний договір, за яким одержав у кредит 99 645 грн. для купівлі квартири та 20 388 грн. 90 коп. для сплати страхових платежів і зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,04% річних, восени 2008 року банк збільшив розмір процентної ставки, й він погодився з цим, однак з лютого 2009 року відповідач у порушення вимог закону вдруге в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за укладеним між ними кредитним договором від 8 грудня 2006 року, при цьому попередньо не повідомив його про такі дії.

Позивач під час розгляду справи уточнив позов і просив визнати недійсним збільшення ПАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних за користування кредитом за укладеним між ними кредитним договором від 8 грудня 2006 року.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 23 лютого 2010 року позов задоволено частково, постановлено визнати недійсним збільшення ПАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних за користування кредитом за укладеним між сторонами кредитним договором від 8 грудня 2006 року, а також стягнути стягнути з відповідача: на користь позивача 800 грн. на відшкодування витрат по оплаті правової допомоги, 37 грн. – витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 29 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд помилково скасував ухвалене згідно із законом судове рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що укладеним між сторонами кредитним договором передбачене право ПАТ КБ "ПриватБанк" в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом за певних умов, ОСОБА_3 банк направив лист від 31 грудня 2008 року з повідомленням про більшення процентної ставки з 16,08 % до 27,42 % річних, а посилання позивача на те, що він не одержав цього листа, не можна прийняти до уваги.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12 грудня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) .

Зазначеним Законом ЦК України (435-15) доповнено статтею 1056-1 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Крім того, 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України № 800-VІ від 25 грудня 2008 року "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) .

Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 800-VІ від 25 грудня 2008 року кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами забороняється збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними та юридичними особами на придбання або будівництво житла. Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що за умовами укладеного між сторонами 8 грудня 2006 року кредитного договору банк надав ОСОБА_3 кредит на придбання житла з установленням процентної ставки за користування кредитом у розмірі 14,04 % річних, пунктом 2.3.1 договору передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні за певних умов, за час дії кредитного договору ПАТ КБ "ПриватБанк" вперше підвищило розмір процентної ставки з 14,04 % до 16,08 % річних, і позивач прийняв такі умови.

Також установлено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" направляло на адресу ОСОБА_3 лист із повідомленням про те, що з 1 лютого 2009 року процентна ставка за кредитом для нього буде вдруге збільшена. Позивач із таким підвищенням не погодився.

Встановлено, що проценти за користування кредитом у розмірі 27,42 % річних ПАТ КБ "ПриватБанк" розпочало нараховувати позивачу з 1 лютого 2009 року.

Задовольняючи позов у частині визнання неправомірними дій банку щодо збільшення розміру процентної ставки, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ КБ "ПриватБанк" фактично збільшило розмір процентів за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди позивача саме з 1 лютого 2009 року, хоча на цей час уже була чинною стаття 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, й без законних на те підстав відмовив у задоволенні позову про визнання неправомірними дій банку при тому, що судом встановлені як факт одержання ОСОБА_3 кредиту для придбання житла, так і факт збільшення відповідачем розміру процентної ставки до 27,42 % річних саме з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності як Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) , так і Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) .

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, пунктом 2 Розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів Верховного Суду України