розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ........................., ОСОБА_98 до приватного підприємства "Колос Чигиринщини", треті особи – Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада Чигиринського району, державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Черкаської регіональної філії "Центр державного земельною кадастру", відділ Держкомзему у Чигиринському районі, про повернення безпідставно набутих земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_6, .............. ОСОБА_98 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 9 червня 2010 року,

У січні 2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та інші звернулися до суду з позовами, які в подальшому були об’єднані в одне провадження, до приватного підприємства "Колос Чигиринщини" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок. Позивачі зазначали, що у 2004 – 2008 роках на підставі укладених з відповідачем договорів оренди передали останньому в оренду належні їм на праві приватної власності земельні ділянки. Посилаючись на те, що плани або схеми земельних ділянок, їх кадастрові плани та акт визначення меж земельних ділянок в натурі, які мають бути невід’ємною частиною договору оренди землі, у зазначених договорах відсутні, позивачі просили визнати ці договори недійсними. В подальшому позивачі змінили свої позовні вимоги та просили розірвати укладені з відповідачем договори оренди з тих підстав, що відповідач не використовує передані йому за зазначеними договорами земельні ділянки за цільовим призначенням, ділянки не обробляються, забур’янені, що приводить до погіршення їх корисних властивостей, до того ж відповідач не переглядає розмір орендної плати у встановлені договорами строки. Вважаючи це істотними порушеннями договорів, позивачі просили про їх дострокове розірвання в судовому порядку.

рішенням Черкаського районного суду від 10 листопада 2009 року позови задоволено.

рішенням апеляційного суду Черкаської області від 9 червня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позовах відмовлено.

У касаційній скарзі особи, які її подали, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимога та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи спір, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили із того, що спірні правовідносини регулюються нормами законодавства, яке встановлює підстави та порядок розірвання договору.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до змісту ст. 651 ЦК України та ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" розірвано може бути лише укладений договір.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід’ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

На порушення цієї норми Закону до підписаних сторонами документів не долучено планів або схем земельних ділянок, які передаються в оренду, їх кадастрових планів та актів визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що унеможливлює їх ідентифікацію на місцевості (т. 1, а.с. 10-12; 25-27; 40-42; 57-61; 75-77; 90-92; 107-111; 125-127; 140-142; 157-161; 175-177; 190-192; 205-207; 222-226; 242-246; т. 2, а.с. 12-16; 30-32; 47-51; 65-67; 80-82; 97-101; 117-121; 135-137; 150-152; 165-167; 182-186; 200-202; 215-217; 230-232; 247-249; т. 3, а.с. 10-12; 25-27; 40-44; 59-63; 77-79; 92-95; 110-114; 130-132; 148-151; 167-169; 185-187; 201-203; 216-218; 233-237; т. 4, а.с. 10-12; 27-31; 47-51; 67-71; 85-87; 102-106; 122-126; 142-146; 160-162; 175-177; 192-196; 210-212; 227-231; 247-251; т. 5, а.с. 10-12; 27-31; 45-47; 60-62; 77-81; 95-97; 110-112; 125-127; 142-146; 160-162; 177-181; 197-201; 215-217; 232-235; т. 6, а.с. 12-16; 29-31; 44-46; 61-65; 81-85; 101-105; 119-121; 134-136; 151-155; 169-171; 186-190; 204-206; 221-225; 239-241; т. 7, а.с. 12-15; 31-35; 51-53; 67-69; 82-84; 97-99; 112-114; 127-129; 142-144; 159-163).

Разом з тим інформація про об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), як зазначено вище, є однією з істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Отже, підписані сторонами документи не містять необхідної інформації про об’єкт оренди як одну з істотних умов договору оренди землі, тобто договори не є укладеними. Не укладений договір не породжує для його сторін прав та обов’язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

В разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 ЦК України (435-15) . На зазначене звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 (v0009700-09) року.

Положення ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якого недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним, застосуванню не підлягає, оскільки суперечить змісту ч. 1 ст. 215 прийнятого пізніше ЦК України (435-15) , згідно з якою недійсним може бути визнано, так само як і розірвано, лише укладений договір.

Отже, договори оренди земельних ділянок не є укладеними, відтак, відповідач користується ними без достатньої правової підстави, а позивачі вимагають повернення від відповідача безпідставно набутого майна.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 1212 та 1213 ЦК України, відповідно до яких набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, належної оцінки їм не дав та, встановивши, що позивачі домагаються повернення від відповідача належних їм на праві власності земельних ділянок, до спірних правовідносин помилково застосував закон який не поширюється на ці правовідносини, та не застосував закон, який не підлягав застосуванню, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для скасування рішення й ухвалення нового рішення про задоволення позовів.

Керуючись ч. 1 ст. 368, ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, ст. 15 Закону України "Про оренду землі", п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ......................, ОСОБА_98 задовольнити частково.

рішення Черкаського районного суду від 10 листопада 2009 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 9 червня 2010 року скасувати.

Витребувати від приватного підприємства "Колос Чигиринщини" належні ОСОБА_6, ......................БА_97, ОСОБА_98 земельні ділянки та повернути їх ОСОБА_6, ............................... ОСОБА_98.

рішення оскарженню не підлягає.