Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерного банку "Діамант" про стягнення заборгованості за касаційними скаргами акціонерного банку "Діамант" (далі – АБ "Діамант") і закритого акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" (далі – ЗАТ "КЗСМ "Фотон") на рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 8 серпня 2008 року вона (довіритель) уклала з АБ "Діамант" договір про участь у фонді фінансування будівництва (далі – ФФБ) № ФОТОН/D44, відповідно до якого передала в довірчу власність банку кошти з метою отримання в майбутньому у власність квартири загальною площею 73, 21 кв. м у житлово-офісному комплексі на АДРЕСА_1 (далі – об’єкт інвестування). На виконання умов договору 7 листопада 2008 року ОСОБА_6 передала банку кошти в сумі 728 061 грн. 28 коп. 25 листопада 2008 року звернулася до банку із заявою про дострокове розірвання договору й повернення коштів, проте банк відмовив, посилаючись на заборону, накладену судом. 5 лютого 2009 року ОСОБА_6 повторно звернулася до банку щодо повернення коштів, але АБ "Діамант" повторно відмовив, посилаючись на Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) . Просила стягнути з АБ "Діамант" на її користь кошти, передані нею банку, за вирахуванням суми винагороди відповідачеві, у розмірі 691 658 грн. 31 коп.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2009 року, позов задоволено: стягнуто з АБ "Діамант" на користь ОСОБА_6 691 658 грн. 31 коп. боргу та 1 730 грн. судового збору.

ЗАТ "КЗСМ "Фотон" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

АБ "Діамант" звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що АБ "Діамант" в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов’язання, Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) на спірні правовідносини не поширюється.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна з таких підстав.

За положеннями ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом .

Згідно з вимогами ст. ст. 1029, 1037 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Обов’язком управителя майном є управління майном відповідно до умов договору.

Особливості регулювання залучення коштів фізичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, установлені Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) . Відповідно до ст. 2 цього Закону договором управління майном для ФФБ є договір про участь у ФФБ; управителем є фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством; установником управління майном є особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном – довіритель. Статтею 20 Закону встановлено, що управління майном, яке здійснюється за договором про участь у ФФБ, припиняється у разі відмови довірителя від участі в ФФБ . Сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ, визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування, поточної ціни вимірної одиниці цього об'єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ. У разі дострокового припинення управління майном забудовник, на вимогу управителя ФФБ виду А, зобов'язаний у визначений Правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю .

Судом установлено, що 8 серпня 2008 року ОСОБА_6 (довіритель) уклала з АБ "Діамант" договір про участь у ФФБ №ФОТОН/D44, відповідно до якого передала в довірчу власність банку кошти з метою отримання в майбутньому у власність об’єкта інвестування. Забудовником об’єкта є ЗАТ "КЗСМ "Фотон". На виконання умов договору 7 листопада 2008 року ОСОБА_6 передала кошти в сумі 728 061 грн. 28 коп. банку. Реалізуючи передбачене п. 6.2 договору право на дострокове розірвання договору та повернення коштів, ОСОБА_6 25 листопада 2008 року звернулася з відповідною заявою до банку. Банк у поверненні довірителю коштів відмовив, посилаючись на заборону повертати кошти довірителям, яка була накладена ухвалою господарського суду м. Києва від 19 листопада 2008 року про вжиття заходів забезпечення позову. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2009 року скасовано ухвалу господарського суду м. Києва від 19 листопада 2008 року. Дізнавшись про це, ОСОБА_6 повторно 5 лютого 2009 року звернулася до банку з нагадуванням про повернення коштів відповідно до її листа від 25 листопада 2008 року. АБ "Діамант" повторно відмовив у поверненні коштів, посилаючись на те, що 14 січня 2009 року набрав чинності Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , яким установлено, що таке повернення коштів можливе тільки після наступної реалізації об’єкта будівництва.

Згідно з умовами спірного договору про участь у ФФБ банк зобов’язаний прийняти в довірителя в довірчу власність кошти для фінансування будівництва жилого будинку, використовувати їх відповідно до Правил ФФБ і законодавства України, закріпити за довірителем об’єкт інвестування та після введення об’єкта в експлуатацію видати довірителю довідку ФФБ, яка є документом, що підтверджує право довірителя на отримання у власність об’єкта інвестування.

За умовами розділу 6 договору довіритель вправі відмовитись від нього, про що зобов’язаний письмово повідомити банк не менш ніж за 30 календарних днів до припинення договору, а банк зобов'язаний повернути довірителю передані в довірчу власність кошти за мінусом суми винагороди в день припинення договору.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" установлено заборону на розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

Таким чином, установивши, що на час звернення ОСОБА_6 до АБ "Діамант" судовим рішенням було накладено заборону повертати кошти довірителям за договорами про участь у ФББ, а на час скасування заборони набрав чинності Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , суд дійшов передчасного висновку про те, що відмова банку від виконання зобов’язання є незаконною.

Крім того, оскільки Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) передбачено, що у разі дострокового припинення договору управління майном на забудовника покладено обов’язок на вимогу управителя ФФБ виду А перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю, суд першої інстанції в порушення положень ст. 33 ЦПК України (чинної на час розгляду справи) не вирішив питання про залучення до участі у справі забудовника - закритого акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон".

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, на допущені порушення уваги не звернув.

Ураховуючи те, що неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги акціонерного банку "Діамант" і закритого акціонерного товариства "Київський завод світлочутливих матеріалів "Фотон" задовольнити частково.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.