Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (на час розгляду справи - відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк") на рішення Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2009 року,

У травні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 19 травня 2008 року він уклав з відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - Банк) кредитний договір, згідно з яким він отримав кредит у сумі 32 500 грн. на строк до 17 травня 2013 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних.

У листопаді 2008 року він отримав листа від Банку з додатковою угодою щодо підвищення розміру процентної ставки за зазначеним кредитним договором. 19 листопада 2008 року вказану ставку підвищено до 25 % річних.

Вважаючи таке підвищення незаконним, позивач просив визнати зазначені дії банку неправомірними, стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 23 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2009 року вказане рішення суду першої інстанції змінено, скасовано його в частині відмови в задоволенні вимог про визнання дій неправомірними й у цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано дії Банку щодо підвищення процентної ставки неправомірними, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", яке до 18 травня 2010 року мало назву - відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та порушує питання про зміну рішення суду апеляційної інстанції шляхом скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції, задоволення вимог про визнання дій неправомірними та залишення в силі рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що позивач після отримання пропозиції про підвищення процентної ставки продовжував сплачувати кредит і проценти за користування кредитом за попередньою процентною ставкою і тим самим висловив свою незгоду з указаною пропозицією.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2008 року між сторонами укладений кредитний договір, за умовами якого встановлена плата за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору банк має право ініціювати зміну розміру вказаної плати в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, у тому числі в разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України.

Порядок зміни процентної ставки встановлено пп. 5.1.1. – 5.1.3. договору.

Зокрема п. 5.1.2. договору передбачено, що у випадку, якщо позичальник не погодиться із запропонованим банком розміром процентної ставки, він зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом повернути банку існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі й інші платежі за вказаним договором.

У випадку, якщо позичальник протягом десяти банківських днів із дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру відсоткової ставки не здійснив дій, передбачених п. 5.1.2., новий розмір відсоткової ставки вважається таким, що погоджений із позичальником (п. 5.1.3. договору).

Листом відділення № 2 Луганської філії банку від 5 листопада 2008 року позивача повідомлено про підвищення процентної ставки до 25 % річних та запропоновано підписати відповідну додаткову угоду або виконати дії, які свідчать про незгоду із зазначеним підвищенням і передбачені п. 5.1.2., зокрема протягом 10 банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки повернути банку існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції в повному обсязі й інші платежі за вказаним договором.

Як убачається з повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 569099, указаний лист був відправлений банком 5 листопада 2008 року й отриманий ОСОБА_6 7 листопада 2008 року.

У вказаний період (протягом 10 банківських днів з дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки, тобто з 5 листопада 2008 року) позивач передбачених умовами договору дій не вчинив.

Відсоткова ставка, починаючи з 19 листопада 2008 року, була підвищена до 25 % річних (а.с. 32).

Лише в січні 2009 року ОСОБА_6 надіслав до банку листа від 16 січня 2009 року про необхідність приведення змісту додаткової угоди до вимог чинного законодавства та надання інформації.

Проте апеляційний суд на викладене належної уваги не звернув, у порушення ст. 213 ЦПК України залишив без належної оцінки доводи й заперечення відповідача та надані ним докази на обґрунтування своїх доводів.

Установивши, що позивач протягом десяти банківських днів із дати відправлення банком повідомлення про зміну розміру процентної ставки не вчинив дій, передбачених п. 5.1.2. договору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за умовами договору новий розмір відсоткової ставки вважається таким, що погоджений із позичальником, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання дій банка неправомірними.

З указаними висновками суду першої інстанції можна погодитися, рішення цього суду в указаній частині ухвалене згідно із законом.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині задоволення вимог про визнання дій неправомірними підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення вказаних вимог; в іншій частині рішення апеляційного суду скаржником не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Луганської області від 24 листопада 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання дій неправомірними скасувати, залишити в силі рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 23 липня 2009 року в частині вирішення вказаних позовних вимог.

Ухвала оскарженню не підлягає.