Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дзержинському районі м. Харкова, треті особи: начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області Зубарев Олександр Євгенович, начальник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дзержинському районі м. Харкова Стрельцина Тетяна Володимирівна, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

У травні 2005 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що вона з 6 липня 2001 року перебувала в трудових відносинах із відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дзержинському районі м. Харкова.

25 березня 2005 року її було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що її звільнення є незаконним, оскільки проведене під час її тимчасової непрацездатності, просила визнати незаконним наказ про її звільнення від 25 березня 2005 року; поновити її на роботі; стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на її користь 5 380 грн. 90 коп. у рахунок невиплачених їй при звільненні сум, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 35 грн. 64 коп. за день, починаючи з 26 березня 2005 року, і 6 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 1 листопада 2005 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучене відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дзержинському районі м. Харкова.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 6 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано наказ про її звільнення від 25 березня 2005 року незаконним. Поновлено її на роботі. Стягнуто з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на її користь 4 422 грн. 43 коп. у рахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 22 березня 2002 року до 21 березня 2005 року та матеріальної допомоги на оздоровлення, 1 249 грн. 96 коп. заборгованості із заробітної плати, 26 943 грн. 84 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 3 тис. грн. завданої моральної шкоди. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі та стягнення середнього заробітку в розмірі заробітної плати за один місяць.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2008 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 6 лютого 2008 року в частині стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінено: зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 19 008 грн.

У касаційній скарзі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області просить скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити рішення апеляційного суду в частині стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на її користь 33 572 грн. 88 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Стягуючи з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на користь ОСОБА_6 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальну допомогу на оздоровлення, заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд вважав, що управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області під час звільнення позивачки не провело з нею повного розрахунку, тому на управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області слід покласти обов`язок виплатити ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що наказом начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області від 6 липня 2001 року ОСОБА_6 по переводу з державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський механічний завод" була прийнята на роботу до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дзержинському районі м. Харкова.

Наказом начальника відділення від 12 серпня 2002 року ОСОБА_6 було надано щорічну відпустку тривалістю 14 календарних днів за період роботи з 6 січня 2002 року по 5 липня 2002 року, наказом від 11 червня 2003 року їй було надано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період роботи з 6 липня 2002 року по 10 червня 2003 року, а наказом від 8 жовтня 2004 року ОСОБА_6 було надано щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день за період роботи з 11 червня 2003 року по 5 липня 2004 року.

Наказом начальника відділення від 2 серпня 2004 року та наказом начальника відділення від 9 вересня 2004 року на ОСОБА_6 було накладено дисциплінарні стягнення у вигляді догани.

З 25 березня 2005 року до 15 квітня 2005 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в комунальній установі охорони здоров`я "Міська клінічна лікарня № 26".

Наказом начальника відділення від 25 березня 2005 року ОСОБА_6 було звільнено з роботи з підстав, передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 1 грудня 2005 року наказ начальника відділення від 2 серпня 2004 року та наказ начальника відділення від 9 вересня 2004 року про накладення на ОСОБА_6 дисциплінарних стягнень скасовано.

За змістом ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; з характером спірних правовідносин не визначився; підстав і предмета позову не уточнив, а відтак не визначився з правовою нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, і, не врахувавши, що предметом позовних вимог ОСОБА_6 є поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вирішив питання про стягнення належних ОСОБА_6 при звільненні сум і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Вирішуючи питання про стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на користь ОСОБА_6 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки й матеріальної допомоги на оздоровлення, апеляційний суд, на зазначені положення закону уваги не звернув; належним чином не перевірив доводів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області про те, що під час переведення ОСОБА_6 з державного підприємства Міністерства оборони України "Харківський механічний завод" на роботу до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області її волевиявлення на перерахунок грошової компенсації за невикористані на державному підприємстві Міністерства оборони України "Харківський механічний завод" дні щорічних відпусток на рахунок управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області було відсутнє і що відповідно до наказів начальника відділення від 12 серпня 2002 року, від 11 червня 2003 року та від 8 жовтня 2004 року ОСОБА_6 надавались щорічні відпустки та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та не врахував, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується при наданні щорічної відпустки і компенсації не підлягає.

Крім того, за змістом абз. 3 п. Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року (100-95-п) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо ж і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_6, апеляційний суд зазначених вимог закону до уваги не взяв; не врахував, що наказом начальника відділення від 8 жовтня 2004 року ОСОБА_6 було надано відпуску з 8 листопада 2004 року до 8 грудня 2004 року, яка була перенесена у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивачки, і що період тимчасової непрацездатності ОСОБА_6 закінчився 1 березня 2005 року, тому період січень - лютий 2005 року не може братися для визначення середньої заробітної плати позивачки, оскільки в зазначений період ОСОБА_6 не працювала.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в частині стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на користь ОСОБА_6 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Ухвалені в справі судові рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області та ОСОБА_6 не оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_6 та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2008 року в частині стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Харківській області на користь ОСОБА_6 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.