Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання приватизації незаконною та визнання права власності на 1/3 частку квартири й за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного підприємства "Новатор", треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визнання незаконними розпоряджень і визнання недійсними свідоцтв про право власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 липня 2009 року,

У квітні 2005 року ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 незаконною, посилаючись на те, що в результаті приватизації вказаної квартири були порушені права його неповнолітнього сина.

У вересні 2005 року заступник прокурора м. Хмельницького в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 18 травня 1996 року було розірвано шлюб між батьками неповнолітнього ОСОБА_6: ОСОБА_7 та ОСОБА_13 Рішенням Хмельницького міського суду Хмельницької області від 26 листопада 1998 року двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій мешкала сім’я ОСОБА_13, було поділено та виділено в користування ОСОБА_7 кімнату площею 12,7 кв. м, а ОСОБА_13 – кімнату площею 16,5 кв. м; місця загального користування залишено в їхньому спільному користуванні. Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 11 березня 1999 року ОСОБА_8 приватизувала 11/20 часток спірної квартири, а відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15 червня 1999 року ОСОБА_7 разом із сином, ОСОБА_6, приватизували в рівних частках 45/100 часток квартири. Тобто ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приватизували виділені їм у користування кімнати, але при цьому ОСОБА_7 приватизував свою кімнату площею 12,7 кв. м разом із сином, ОСОБА_6 Прокурор вважає, що в результаті такої приватизації були порушені житлові права неповнолітнього ОСОБА_6

Посилаючись на викладене, прокурор просив визнати приватизацію спірної квартири незаконною та визнати за неповнолітнім ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку вказаної квартири.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 листопада 2005 року зазначені позови об’єднано в одне провадження.

У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного підприємства "Новатор" про визнання незаконними приватизації та розпоряджень і визнання недійсними свідоцтв про право власності на квартиру. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням суду від 26 листопада 1998 року питання, з ким буде залишено дитину, не вирішувалось, тому суд залишив за ним право на всю квартиру. У зв’язку із цим вважає, що під час приватизації його повинні були включити до приватизації як кімнати площею 12,7 кв. м, так і кімнати площею 16,5 кв. м.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 липня 2009 року, позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах ОСОБА_6 задоволено частково: визнано незаконною приватизацію квартири АДРЕСА_1, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позов ОСОБА_6 задоволено: скасовано розпорядження державного підприємства "Новатор" від 11 березня 1999 року № 63 про видачу ОСОБА_8 свідоцтва про право власності на 11/20 часток спірної квартири та розпорядження від 15 травня 1999 року № 155 про видачу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 свідоцтва про право власності на 45/100 часток квартири; визнано незаконною приватизацію спірної квартири та скасовано свідоцтва про право власності на квартиру на ім’я ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

У касаційній скарзі ОСОБА_11 і ОСОБА_12 посилаються на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов заступника прокурора м. Хмельницького частково, а позов ОСОБА_6 – повністю, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що під час приватизації спірної квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були порушені права їхнього неповнолітнього сина, ОСОБА_6

Під час розгляду справи судом не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими та правильність висновків суду не спростовують, тому колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.